У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
У ніч на 17 червня 2025 року Україна пережила один із наймасштабніших терористичних актів за весь час повномасштабного вторгнення.
росія завдала масованого комбінованого удару: 32 ракети різного типу та понад 440 ударних БПЛА. Основною мішенню вкотре став Київ.
Ворог вдарив не по військових об’єктах, а по багатоповерхівках. Один із підʼїздів просто зник із мапи — вщент зруйнований. Загалом ракети пошкодили будинки у восьми районах столиці. Станом на сьогодні вже відомо, що загинуло щонайменше 24 особи, ще 134 дістали поранення. Серед постраждалих — діти. Знову. І знову цинічно. І вкотре «нічого страшного, це не ми» — за версією кремлівських пропагандистів.
А тепер увага, фейк: «То все ППО!»
Не встигли ще рятувальники витягнути тіла з-під завалів, як російські Telegram-канали розродилися «аналітикою»: мовляв, це не ракети вбили людей, а українські сили ППО. Мовляв, уламки «нашої ж» ППО влучили в будинки.
Традиційна тактика ворога: після обстрілу — хвиля фейків. Системна інформаційна атака, яка має на меті одне — зняти із себе відповідальність і перекласти провину на саму ж Україну.
Схоже, росіяни вже давно вважають, що ракети — це не вони, тіла — це «загримовані актори», а ППО взагалі має сидіти й дивитися на небо, щоб ніхто не образив «російських голубів миру».
Театр абсурду. На сцені — кремль. Глядачі — орки. Жертви — цивільні
Кожна ворожа ракета — це підпис під воєнним злочином. Але замість каяття — черговий вкид. І що більше жертв, то цинічніші фейки. За логікою кремля, якщо дім зруйнований ракетою, то винен не той, хто її запустив, а той, хто намагався її збити.
У цій паралельній реальності навіть гравітація — це «українська провокація».
Насправді: правда не боїться уламків
Українська ППО щодня рятує тисячі життів. І вона працює в умовах, коли росія запускає одночасно дрони-камікадзе, крилаті та балістичні ракети, змінює напрямки атаки, комбінує в один удар і «Іскандери», і «Шахеди». Попри це, більшість цілей знищуються. Але навіть найкраща система не може на 100% захистити, коли по небу летить сотня одиниць смертоносного залізяччя.
І якщо уламки падають на дах — це не вина ППО, а наслідок атаки. Якби не ППО, ракети влучали б просто в центр міст, у школи, лікарні, пологові будинки. Але ворог цим не переймається. Для нього мирні — просто мішень.
росія воює не тільки ракетами, а й риторикою
Цей червневий удар — черговий доказ, що кремль веде гібридну війну не лише на полі бою, а й у головах. Ворог бомбить, а потім атакує через Telegram-канали. Йому не потрібна правда — лише керована реальність, де все «по плану», а всі жертви — «не наші».
І доки ракети летять по багатоповерхівках, у москві вигадують нові «версії» подій: від «українських провокацій» до «постановок із тілами». Це інформаційна зброя, яка має одну мету — виправдати масовий терор.
Але скільки б брехні не вигадали росіяни — уламки правди пробивають навіть броню фейків.
Ракета не бреше. Її напрямок — це відповідь на всі спроби «відбілювання» війни.
І доки кремль продовжує вбивати, Україна буде боротися — і на землі, і в небі, і в інформаційному просторі.
Бо ми не змагаємося в цинізмі. Ми боремося за правду.
