Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
Покинувши військовий виш зі словами «це не моє», він і не думав, що колись доля змусить його, простого солдата, взяти на себе командування ротою посеред бою, а згодом — стати бойовим офіцером.
Про свій шлях, що є прикладом лідерства, народженого в бою, розповіли на сторінці 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.
Киянин Андрій на псевдо «Борода» походить з військової родини, але спершу вирішив, що армія — це не його, і покинув військовий виш після двох років навчання. Проте лютий 2022 року все змінив. «Я відправив родину до Польщі, а сам пішов до ТЦК», — згадує він.
На посаді гранатометника він потрапив на Донбас, під Новобахмутівку. Там йому запам’ятався один бій. «Артпідготовку противник почав о шостій ранку, і не переставав „крити“ нас протягом доби. Всього по наших позиціях тоді було зафіксовано 740 прильотів!» — розповідає Андрій.
Під час цього бою поранило ротного. «Так склалося, що мені, простому солдату, довелося брати на себе командування. Я сів за „радейку“ і пригадав, чому колись навчався два роки», — каже він. Спочатку побратими поставилися до його наказів скептично, тож довелося піти на хитрість: «Довелося говорити, що це накази комбата. Поступово всі звиклися і виконували».
Побувши в ролі командира, він відчув у собі сили й попросив командування направити його на навчання на офіцера. Так він продовжив військову династію.
Сьогодні старший лейтенант Андрій командує ротою. Його підлеглі поважають його за те, що він знає про солдатські будні не з лекцій. «Головне — це увага і повага до людини. Основне завдання командира — побудувати в колективі таку атмосферу, щоб людям було комфортно», — ділиться він своїм принципом.
За його словами, з посадою змінився і страх. «Борода» каже, що тепер боїться вже не за себе, а за тих, кого відправляє виконувати завдання. «Коли його хлопці їдуть вночі на позиції, він сидить біля рації і хвилюється. Заспокоєння приходить тільки коли чує: „Все нормально, ми на місці“».
На питання про майбутнє після війни він відповідає роздумливо. «Коли уявляєш, що ти на „гражданці“ і потрібно знову кожен день ходити до якогось офісу, охоплює жах… А повертаєшся назад, до своїх хлопців, і заспокоюєшся: тут ти на своєму місці», — каже офіцер.
Як повідомляла АрміяInform, провівши цілу ніч у власному окопі з двома російськими окупантами, які взяли його в полон, 50-річний боєць 128-ї бригади Василь на псевдо «Лапа» завдяки досвіду та хитрості зміг знешкодити ворогів і вийти до своїх.
