Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
«Мені все одно на час виїзду, місце та обстріли. Моя задача — забрати пацанів, і все», — так описує свою роботу розвідник «Сімка», який на швидкості 170 км/год евакуює побратимів на Покровському напрямку.
Про бойовий шлях бійця розповіли на сторінці 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» Національної гвардії України.
«Сімка» підписав контракт ще у 19 років, аби продовжити військові традиції свого батька. Повномасштабне вторгнення він зустрів за кермом БТР в Рубіжному. Нині служить у взводі розвідки на Покровському напрямку, де його головним завданням стала евакуація.
«Противник дуже сильно криє КАБами, артою, найбільше залучає FPV-дрони. Тож піхоті надскладно ходити тут пішки. Їхній головний порятунок — водії», — ділиться досвідом «Сімка».
Щоб вижити і виконати завдання, доводиться вдаватися до екстремальних швидкостей. «Тут треба їздити від 140 км/год, по полю — більш як сто. Інакше дрони наздоженуть», — каже він.
В таких умовах трапляються курйозні випадки. «В останньому заїзді була така ситуація. Зі мною хлопці зв’язуються, кажуть: „Сімка, агов, ти нас проїхав вже!“. А я їм у відповідь: „Вибачайте, хлопці, на швидкості 170 не побачив“. Все нормально, зорієнтувався, вивіз усіх», — сміється безстрашний боєць.
Свою мотивацію продовжувати службу він пов’язує з молодшим братом, який також у війську. «Я собі так вирішив — буду воювати доти, доки мій молодший брат в строю. Як тільки він звільниться, тоді і я, зі спокійною душею зможу піти. Чому? Ну як, це ж молодший брат», — ділиться «Сімка».
Як повідомляла АрміяInform, водій-санітар на псевдо «Пегас» під час ворожого обстрілу зупинив атаку, прикріпивши до своєї автівки знайдений російський номерний знак, що, ймовірно, ввело в оману ворожий розвідувальний дрон.
