Сучасний офіцер-танкіст — це оператор складних систем, інженер та лідер, який мислить стратегічно. Військовий інститут танкових військ НТУ «ХПІ» активно…
російська пропаганда знову взялася за улюблену справу — вигадувати нісенітниці та подавати їх як «гарячу правду». Цього разу кремлівські пропагандисти розпускають фейк про те, що нібито українські військові блокують евакуацію цивільного населення з Костянтинівки, використовуючи людей як «живий щит». Мовляв, на виїздах із міста стоять міфічні «загороджувальні загони ЗСУ», які не пускають людей у безпечні райони. Звучить страшно? Насправді — смішно. Бо це черговий епізод російського серіалу «Як оббрехати Україну за п’ять хвилин».
Реальність кардинально інша. Евакуація з Костянтинівки та прилеглих сіл триває, попри обстріли та небезпеку. Місцева влада, поліція та волонтери щодня організовують евакуаційні рейси, забезпечують транспорт, гуманітарну підтримку та супровід у безпечні регіони. Українські військові, яких кремлівські фантазери намагаються виставити «нелюдами», навпаки — роблять усе можливе, аби цивільні залишили небезпечні райони. Це — місія, яку вони виконують із честю і гідністю.
Подібні фейки рф — не новина. Вони з’являються щоразу, коли українська армія успішно евакуює людей із прифронтових міст. Для ворога важливо створити ілюзію «жорстоких українських військових» — аби посіяти страх, зневіру та спровокувати внутрішні конфлікти. Водночас кремлівські ЗМІ зручно замовчують, що справжню небезпеку для цивільних створюють саме російські обстріли, які не припиняються навіть у момент евакуації.
Але все це — лише дешева ширма для виправдання власних злочинів. Українські військові рятують людей, а не утримують їх у пастці. І правда — на боці тих, хто захищає, а не на боці тих, хто вигадує абсурдні «загороджувальні загони».
Отож, не вірте фейкам. Не вірте брехні, зшитій на швидку руку кремлівськими сценаристами. Реальність на Донеччині: люди евакуюються, і українські захисники роблять усе, щоб вони були в безпеці. Врешті-решт, правда завжди перемагає — навіть тоді, коли ворог кричить про неї найдужче.
