Доброволець 57-ї бригади Олександр Роменський — один із тих, хто пройшов фронт, поранення, реабілітацію і нині шукає рівновагу між болем,…
Після піврічного лікування та реабілітації боєць 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади ДШВ ЗСУ знову виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій.
«Спочатку я пройшов базовий курс в школі снайперів. А потім командири приділяли увагу моїй індивідуальній підготовці, ділилися бойовим досвідом. Мій перший вихід відбувся під Бахмутом у березні 2023-го. У перший день зробив два постріли — один з них став фатальним для ворога», — згадує Максим.
На кожному відрізку фронту відстані різні: десь 700 метрів, десь кілометр, десь 1300 м. Найбільша відстань, яку «закривав» снайпер, була 1345 метрів. Це був Бахмут.
Там і зазнав поранення. Це було неподалік Берхівського водосховища. Максим пригадує, як під час відходу в якийсь момент його з напарником почали накривати з АГС, мінометів калібру 82 та 120 мм. Одна з мін потрапила в дерево й уламки «зайшли» в живіт та ногу.
Снайперські операції десантників — плавний спуск, точно в ціль на тисячу метрів, живим до своїх
«Мій напарник надав мені домедичну допомогу і я все-таки зміг йти. Кожен крок був надзвичайно болючим. До «медевака» довелося йти десь 5 кілометрів, переховуючись від ворога», — розповідає воїн.
Пів року Максим лікувався та проходив реабілітацію, а потім повернувся до військової служби та побратимів. Каже, що по-іншому й бути не могло. Адже поки триває російсько-українська війна, його місце тут — біля людей, які не покинуть на полі бою, як би небезпечно і важко не було.
До речі, якщо вам цікаві не тільки відео боїв, але й більш спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform
