Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Вона змінила іграшки та дитячий сміх на переносний зенітно-ракетний комплекс «Ігла» та гуркіт бойових пусків. Колишня вихователька дитячого садка, а нині стрілець-зенітник солдат Наталія Грабарчук, попри спротив родини, долучилася до війська напередодні повномасштабного вторгнення. І її перший же бойовий пуск у листопаді 2024 року виявився стовідсотково влучним — збита російська крилата ракета Х-101.
Про історію мужньої захисниці неба розповіли на сторінці Повітряного командування «Захід» Повітряних Сил ЗС України.
До 2021 року Наталія Грабарчук працювала вихователькою у дитячому садку. Проте напередодні повномасштабного вторгнення, відчуваючи неминучість великої війни, вона прийняла непросте рішення — долучитися до зенітного ракетного підрозділу, попри те, що усі в її родині були проти.
Протягом п’яти місяців вона проходила інтенсивні курси підготовки в навчальному центрі, де навчилася працювати з різними типами ПЗРК та зробила сотні навчальних пусків на тренажерах.
І ось, у листопаді 2024 року, під час однієї з масованих російських ракетно-дронових атак, настав її час. Наталія Грабарчук, перебуваючи на бойовому чергуванні, знищила ворожу крилату ракету Х-101 із переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла».
«Це був її перший бойовий пуск. І одразу — в ціль!» — з гордістю зазначають у Повітряному командуванні.
Сама Наталія згадує, що коли ворожа ракета опинилася перед нею, вона одразу відкинула усі емоції та хвилювання, сконцентрувавшись на виконанні бойового завдання.
За свою мужність та успішне виконання бойового завдання 19 листопада міністр оборони України Рустем Умєров вручив Наталії Грабарчук відзнаку Міністерства оборони.
Як повідомляла АрміяInform, вони звикли керувати боєм з неба, виявляючи ворога та наводячи на нього вогонь. Але коли російські штурмовики підійшли впритул до їхніх позицій, українські пілоти БПЛА без вагань змінили пульти на автомати та гранати і прийняли ближній бій, довівши, що вміють воювати не лише «очима», але й як справжня піхота.
