У натовпі — студенти, айтівці, ветерани й військові у пікселі. За кілька метрів рекрутери пояснюють різницю між підрозділами та спеціальностями,…
«Багато людей страждають, сім’ї руйнуються... Це неправильно. Я воюю за те, щоб всі могли повернутися до нормального життя,» — так пояснює свою мотивацію Габріель, доброволець із Колумбії, який вже понад рік воює за Україну.
Про історію та мотивацію цього відважного іноземного добровольця розповіли на сторінці 2-го Інтернаціонального легіону оборони України.
Габріель, який у Колумбії працював водієм та моряком, з дитинства мріяв бути військовим. Війна в Україні, за його словами, не залишила його байдужим.
«У мене не було жодних сумнівів. Я одразу зрозумів, що саме росія напала на Україну, а не навпаки. Багато людей страждають, сім’ї руйнуються, люди змушені залишати все, що нажили протягом багатьох років. Це неправильно», — каже він. Минулого року він приєднався до 2-го Інтернаціонального легіону.
Спочатку Габріель пройшов підготовку в Україні, де його навчили поводитися із різною зброєю. Бойове хрещення він прийняв у пекельних боях у Серебрянському лісі. «У траншеях було важко з самого початку. Найбільше докучали ворожі артилерія і дрони», — згадує він.
Але це не злякало ані його, ані його побратимів. Навіть поранення не змусило його повернутися на батьківщину.
«Якось на світанку метрах у двадцяти від мене сильно вибухнуло. Відчув, що заболіла нога. Ударна хвиля звалила з ніг. Ненадовго втратив свідомість, але від болю отямився. Побратими наклали турнікет. Три години чекали евакуації, поки трохи вщухне обстріл. Потім мене забрали в госпіталь. За кілька місяців я відновився», — розповідає Габріель.
Зараз пліч-о-пліч з ним служать хлопці з Аргентини, Перу, Ірландії та, звісно, його земляки-колумбійці. Він визнає, що ніхто не знає, коли закінчиться війна, але його намір твердий: «Я планую воювати до перемоги. Ми маємо перемогти».
Як повідомляла АрміяInform, він виріс серед гір, у дитинстві лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, у свої 19 років без вагань повернувся з роботи в Чехії, щоб стати на захист України. Сьогодні 22-річний Степан на псевдо «Чахлик» — боєць мінометної батареї одного з гірсько-штурмових підрозділів.
