Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Секунди вирішують все. Один випадковий крок у куток бліндажа — і він вижив, коли 120-мм міна влучила прямо в їхнє укриття, забравши життя вісьмох побратимів, серед яких був і командир. Це історія солдата Владислава на позивний «Малий», який пройшов пекло Авдіївського напрямку, став кулеметником завдяки трофейній зброї, а сьогодні, після поранення та реабілітації, захищає небо Полтавщини від російських «Шахедів».
Історію бійця оприлюднили на сторінці 17-ї Полтавської бригади Національної гвардії України «Рейд».
Владислав «Малий» долучився до війська добровольцем у лютому 2022 року, спочатку служив у територіальній обороні.
Першу ротацію провів на Сумському напрямку, охороняючи державний кордон. «Там ще не стріляли, але щодня — повна готовність. Постійне очікування, що зараз щось почнеться», — згадує він той період напруженої тиші.
У 2023 році його перевели на значно гарячіший Авдіївський напрямок. Позиції розташовувалися в залишках лісопосадок, всього за 3 кілометри від ворога. Обстріли там не вщухали ні вдень, ні вночі — міномети, артилерія, дрони.
«Копали максимум на штик — і вже прилітало. Укриття — вирви, уламки, старі схрони… Просто йдеш на позицію — а там усе вже розбите, — розповідає «Малий». — Але ми втримались».
Під час одного з боїв його група відсікла ворожу піхоту, що йшла відкрито: «Почекали, поки вийдуть на відкриту місцевість — і тоді дали з усього, що в нас було». А після бою, під час переміщення, Владислав натрапив на залишений ворожий кулемет. «Кулемет лежав просто на землі. Їх уже не було. Забрав — і почав з нього працювати. З того моменту — кулеметник», — так просто він описує свою «перекваліфікацію».
У березні 2024 року сталося те, що назавжди закарбувалося в його пам’яті. У бліндаж, де перебував «Малий» разом із групою, влучила 120-мм міна. Вісім його побратимів, серед них і командир, загинули на місці. Він вижив дивом.
«Я щойно пересів у куток. Інший хлопець зайшов на моє місце — і загинув. Це був один крок, який я зробив, і через секунду вже нічого не пам’ятаю», — з болем згадує Владислав. Він вибрався з-під завалів пораненим, але притомним.
Після лікування та реабілітації «Малий» перевівся до 17-ї Полтавської бригади Національної гвардії України «Рейд». Тепер він служить у мобільній вогневій групі, яка прикриває Полтавщину від російських дронів-камікадзе.
«Працюємо по „Шахедах“ здебільшого вночі з великокаліберної зброї. На рахунку його екіпажу — щонайменше десять збитих цілей. Усі результати офіційно зафіксовані», — з гордістю розповідають у бригаді.
«Є гул — готуємось. Летить — подавляємо вогнем. Секунди вирішують усе, щоб не долетів до чийогось двору», — так описує свою нову роботу «Малий». Він не вважає себе героєм. «Просто роблю, що маю. Поки ми тут — люди в домівках сплять. І це нормально», — каже воїн.
Як повідомляла АрміяInform, його життєве кредо — ніколи не здаватися. Саме ця впертість, доведена до межі людських можливостей, урятувала піхотинцю з позивним «Косий» життя. Поранений, із розірваним ахіллом, він залишився сам на сам у підвалі — і вбив двох російських окупантів з автомата, який ті необачно залишили поруч.
