Доброволець 57-ї бригади Олександр Роменський — один із тих, хто пройшов фронт, поранення, реабілітацію і нині шукає рівновагу між болем,…
Її точні удари з FPV-дрона стали частиною успішної наступальної операції українських сил у Курській області, а на рахунку її екіпажу — знищені артилерійські установки, ПТУРи, укриття, техніка та десятки окупантів. Це історія Віри, жінки-воїна, операторки безпілотних літальних апаратів одного з елітних десантно-штурмових підрозділів, яка з липня 2022 року нищить ворога «безжально й точно».
Історію захисниці оприлюднили на сторінці 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗС України.
Віра є прикладом мужності, професіоналізму та самовідданості. Вона проходить службу в лавах Збройних Сил України з липня 2022 року, а з травня 2024 року обіймає посаду оператора безпілотних літальних апаратів.
Її робота та робота її екіпажу FPV-дронів має прямий, нищівний вплив на ворога під час бойових операцій, зокрема на території Курської області.
Результати роботи Віри та її екіпажу лише за три місяці (серпень-жовтень 2024 року) красномовно свідчать про їхню ефективність. За цей період було:
- Знищено артилерійські установки противника;
- Ліквідовано розрахунки ПТУР (протитанкових керованих ракет);
- Зруйновано численні укриття ворога та його техніку;
- Ліквідовано десятки російських окупантів;
- Зруйновано важливі елементи ворожої інфраструктури, зокрема польові склади боєприпасів та мобільні вежі зв’язку.
За особисту мужність і високі результати, продемонстровані в бою, Президент України нагородив Віру орденом княгині Ольги III ступеня.
У бригаді підкреслюють: «Її точні удари стали частиною успішної наступальної операції у Курській області».
Історія Віри — це приклад того, як українські жінки пліч-о-пліч з чоловіками беруть до рук зброю та майстерно нищать ворога.
«Україна тримається на таких, як Віра. На тих, хто не боїться дивитися в очі ворогу — навіть через камеру дрона,» — наголошують у Десантно-штурмових військах.
Як повідомляла АрміяInform, дев’ять днів у російському полоні на ворожій території, постійні психологічні погрози та мізерне харчування не зламали його волю до свободи. Український десантник, молодший сержант Руслан Мироненко, не лише зберіг бойовий дух, а й, спостерігаючи за глибокою деморалізацією та розпачем своїх російських тюремників, ретельно спланував та здійснив зухвалу втечу, самотужки повернувшись до своїх побратимів. У полоні на ворожій території
