Попри належність до винищувачів четвертого покоління та наявність у бойовому строю Ізраїлю сучасних F-35 і F-15, саме F-16I Sufa виконують левову частку ударних місій:…
У щоденних зведеннях від командування Повітряних Сил ЗСУ практично завжди окремим рядком зазначається кількість безпілотних комплексів, запущених країною-агресоркою в небо України, які були «локаційно втрачені».
Виявляється, що серед цих небойових БПЛА є і ті, що можуть нести цілком реальну загрозу. Навіть якщо на них відсутня вибухівка.
Чому їм треба приділяти увагу, в інтерв’ю АрміяInform розповів відомий експерт, генерал-лейтенант у відставці, кандидат військових наук, доктор технічних наук, професор, заступник начальника Генерального штабу ЗС України (2006–2010) Ігор Романенко.
— Ігорю Олександровичу, звідки в агресорів з’явилася ідея спрямовувати подібні начебто небойові повітряні цілі у наш простір?
— Дрони-«обманки», які доволі широко застосовує ворог в атаках по території України, починалися з відносно дешевих БПЛА. Їхнім основним завданням було долетіти до району роботи підрозділів ППО Сил оборони й відвертати їхню увагу від значущих і загрозливих цілей.
З часом держава-терористка вдосконалила дрони-імітатори, які тепер можуть нести на собі й засоби розвідки, ретрансляції та невелику бойову частину.
— Ті безпілотні системи росіян, які в щоденних зведеннях іменуються як «локаційно втрачені», що вони із себе представляють?
— Таке визначення безпілотників, які заявлені у повідомленнях Повітряних Сил ЗСУ як «локаційно втрачені», означає, що виявлені повітряні цілі, які супроводжували наші підрозділи, а це, як правило, радіолокаційні станції або вогневі групи, що здійснювали за ними візуальне спостереження різними засобами, здійснили маневр і вийшли із зони супроводження.
Певну ціль наші військові намагалися відшукати знову, але їм це в секторі відповідальності не вдалося. Це стосується не тільки безпілотних апаратів, але таке може стосуватися й ворожих вертольотів, літаків, будь-якої іншої повітряної цілі.
Цілком логічним буде запитання: а чому такі факти часто повʼязують саме з БПЛА? Їхнє знищення покладене переважно на зенітно-артилерійські комплекси. Крім того, їх ліквідовують гелікоптери та літаки, застосовуючи штатне озброєння.
Також йдеться про вогневі мобільні групи, які також озброєні різними засобами: кулеметами, зенітними гарматами та переносними комплексами ППО. Разом із тим, БПЛА можуть бути придушені засобами радіоелектронного подавлення.
Тож локаційні станції супроводжували ціль, вона здійснила певний маневр, після якого її не перезахопили. Вона або прямує далі, але низько, або ж після маневру не змогла стати на свій маршрут, впала і підірвалась або й впала і не вибухнула.
А завдяки засобам радіоелектронного придушення ворожа ціль, як правило, змінює курс, і з нею теж трапляються такого роду події, про які я зазначив вище.
— А що відомо про дрон-імітатор? Яке «начиння» в нього вбудоване, вам щось, пане генерале, відомо про це?
— Виготовлення безпілотних літальних пристроїв, які мають імітувати бойові цілі, намагаються робити з якомога дешевших складових і матеріалів. Але головною метою конструкції подібного дрона є те, щоби він все ж дістався закладеного в його програму району, увійшов у зону дії протиповітряної оборони противника і був позначений як справжня ціль.
Якщо деталізувати цей процес своєрідного тюнінгування об’єкта потенційної повітряної загрози, то для того, щоб це відбувалося, на дрони-«обманки» ставлять додаткові пристрої. Наприклад, ними можуть бути лінзи Люнеберга.
— А це що таке? Розкажіть нашим читачам про ці пристрої трохи детальніше.
— Це не якийсь хитрий пристрій, а банальний відбивач радіолокаційних променів. Він з одного боку вкритий металізованим матеріалом.
За рахунок цього у випадку радіолокаційного опромінення така лінза фокусує енергію та відбиває її з великим посиленням. Для прикладу, лінза Люнеберга з діаметром у 44 см може мати ефективну площу розсіювання у X-діапазоні до 100 м². Тобто невеликий БПЛА з таким відбивачем на моніторі РЛС буде відображатися як стратегічний бомбардувальник B-52.
Якщо в атаці братимуть участь, приміром, із десяток повітряних засобів, частка з них будуть представлені на моніторах локаторів великими цілями-«обманками», то операторам РЛС ще треба буде розібратися, де «фальшивка», а де — правдивий бойовий об’єкт атаки. Звісно, на таке витрачається певний час, і завдання бійців ППО до певної міри ускладнюється.
— Але під час виконання таких бойових завдань наші військові фахівці набувають досвід, аби якомога швидше відрізняти дрон-імітатор від загрозливого «Шахеда»
— Безумовно, досвід наші бійці набувають. Але й ворог у своїх розробках прогресує. З тих, які наші бійці «приземляли» ще рік-два тому можна було зробити висновок, що така фальш-ціль мала бути дешевою за собівартості, і при цьому — діставатися до визначеної точки й щоб на неї реагували наші засоби ППО.
Та згодом ворожі конструктори, для того, щоб підвищити ефективність застосування цих «обманок», почали вмонтовувати у свої дрони й мінімальні засоби розвідки. Або ж засоби ретрансляції, а також — бойову частину.
При цьому їх можна розділити на ті, що будуть спрацьовувати під час удару, та такі, які мають уповільнену дію. Тобто впадуть і певний час, визначений на встановленому таймері-уповільнювачі, не будуть детонувати. Це становить додаткову небезпеку, тому треба ставитися до цього дуже уважно.
— А чи відомі вам технічні й конструктивні особливості імітаційних безпілотників? Чи є в них відмінності у тих же рушіях чи матеріалах, застосованих під час їх складання?
— Зазначу, що двигуни, які встановлюються на ударні БПЛА, ті самі «Шахеди» та на імітаційні безпілотники дійсно відрізняються. Але відповідно до тієї інформації, якою я володію, тут мова може йти про відмінності у рушіях залежно від маршруту та дальності польоту. Досвідчені бійці з вогневих груп їх можуть відрізнити навіть за звуком під час підльоту.
Та щоб достеменно визначити, який саме засіб повітряного нападу застосовується у конкретній ситуації, бійцям необхідно робити оцінку за сукупністю чинників. Є відповідне приладдя ППО або ж самі бійці вогневих груп, які за своїм вишколом здатні розрізнити дрони за звуком працюючого двигуна. Водночас проводять і візуальну оцінку. Скажімо, ті ж «Шахеди» відрізняються за різницею у звуці на різних етапах польоту: коли дрон-камікадзе прямує по маршруту, то видає звук як газонокосарка. Та коли він підходить до визначеного його програмою об’єкта для ураження і починає пікірувати, то звук змінюється. І тоді можна зрозуміти, що ота «Герань» уже атакує.
На це треба якнайшвидше реагувати: якщо є час і його супроводжують, то можливо його й зібʼють до того, як він уразить ціль.
— Чи змінилася ворожа тактика застосування подібних літальних платформ, що покликані вводити в оману й відвертати увагу підрозділів ППО? У чому вона полягає?
— Коли ворог почав застосувати «Шахеди», то одночасно росіяни взялися за розробку дронів-імітаторів, які згодом стали супроводжувати бойові безпілотники та працюють на відволікання і перевантаження української ППО. Ми знаємо зараз про так звані «Гербери», «Пародії» та деякі інші зразки профільної повітряної техніки загарбників.
Вони вдосконалюються. Перші екземпляри були застосовані у 2024 році. Аналізуючи їхні уламки, наші експерти дійшли висновків, що зібрані ті безпілотники були доволі примітивно: з картону і фанери.
А якщо говорити про БПЛА «Пародія», то ті вже більш удосконалені. Вони краще імітують бойові цілі, ППО працює по них так, що на ціль треба витрачати боєприпаси.
Найскладніший випадок застосування, це коли дрони заходять на обʼєкт відразу з різних боків і серед них є й бойові, і відволікаючі. Тоді треба дуже швидко виявляти, де які дрони, ухвалювати рішення, обстрілювати й переходити на іншу ціль. Фактично доводиться працювати зі всіх сторін. Це великий морально-психологічний тиск на воїнів ППО.
— Принагідно, пане генерале, хотів би запитати про знищення ворожих безпілотників-нишпорок. Ці дрони-розвідники хоч і не становлять прямих загроз, але сприяють росіянам в їхній обізнаності. Що можна протиставити таким БПЛА і наскільки їх складно збивати?
— По-перше, протягом тривалого часу для виявлення та знешкодження подібних літальних комплексів розгортаються мобільні вогневі групи. Проте для ефективного застосування ці підрозділи мають бути озброєні профільними видами ураження. У них мають бути саме стрілецькі кулемети, а не зенітні.
Як правило, малі зенітні засоби мають невелику дальність ведення вогню. І тут усе залежить від того, на якій висоті працюють розвідувальні безпілотні апарати ворога. Вони можуть літати на значних висотах, а частина мобільних груп не має засобів виявляти й знищувати такі дрони-розвідники.
По-друге, віднедавна на озброєння Сил оборони почали надходити спеціальні дрони-перехоплювачі. Їхні тактико-технічні дані, зокрема — спеціальні батареї великої ємності, дозволяють підніматися таким винищувачам на висоту в 4 км, і навіть вище. І вже там збивати російські БПЛА.
Підсумовуючи нашу розмову, хочу навести недавню статистику від командування Повітряних Сил ЗСУ. Ворог здебільшого застосовує БПЛА-муляжі у пропорції «50×50». Тобто, 50% «Шахедів» летить, 50% — дронів-імітаторів. Завдання їхнє — перевантажити нашу систему ППО, щоб в ідеалі по дрону-обманці, який коштує копійки, відпрацювала дороговартісна ракета. Тому їх і запускають у такій великій кількості. Тож тільки високий вишкіл військовиків підрозділів ППО та відповідне озброєння зможуть якомога ефективніше протистояти цим ворожим безпілотним зграям.
