Саме таку неофіційну назву отримали перші в історії випробування взаємодії пілотованого літака з дроном зі штучним інтелектом в ролі напарника на авіабазі Еглін у Флориді (США)…
Начальник медичної служби 43-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Анастасія в інтерв’ю для АрміяInform розповіла про роботу стабілізаційного пункту на Куп'янському напрямку, про унікальні операції з порятунку наших захисників.
Анастасія в ЗСУ з 2020 року. На початку широкомасштабного вторгнення дівчина закінчила Українську військово-медичну академію, деякий час надавала допомогу пораненим військовослужбовцям у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» та ВМКЦ Центрального регіону.
З червня 2023 року очолила медичну службу 43-ї бригади. З того часу безперервно знаходиться в районі бойових дій.
— Як у вас побудований процес надання медичної допомоги?
— У бригаді досить добре налагоджена медична евакуація. В першу чергу медевакуацією займаються батальйонні медичні підрозділи. На позиціях знаходяться бойові медики взводів, рот, які надають першу медичну допомогу.
Наступний етап евакуації на БТР M113, далі передають на колісну техніку, а саме санітарні автомобілі медичних пунктів батальйонів і везуть на стабілізаційний пункт бригади.
Наші бойові медики навчені та працюють по алгоритмах TCCC та MARCH.
— Самі піхотинці в окопах можуть собі накласти турнікет, бандаж, зробити якесь тампонування?
— Так, кожен військовослужбовець проходить навчання на полігонах. Без навчання жоден боєць не вийде на позицію. Кожен піхотинець знає, як зупинити масивну кровотечу, як надати допомогу собі та своєму побратиму. Вони повністю забезпечені: у кожного військовослужбовця мінімум два турнікети і медична індивідуальна аптечка.
До речі, досить важливими є індивідуальні пакетики з необхідними таблетками (Pill pack). В які обов’язково входять знеболювальний, протизапальний, антибактеріальний засоби. Завжди перевіряємо наявність та укомплектованість аптечок перед виїздом військовослужбовців на бойові позиції.
— Масове застосування ворожих дронів на фронті. Як в таких випадках оперативно проводити евакуацію?
— Масове застосування ворожих дронів — розвідувальних, ударних і баражуючих — суттєво ускладнює евакуацію поранених на фронті. Щоб ефективно й безпечно здійснювати евакуацію в умовах постійної повітряної загрози, необхідні чіткі тактичні рішення та адаптовані засоби. Важливу роль відіграє попереднє планування декількох альтернативних маршрутів та обладнання укриттів вздовж маршрутів для коротких зупинок при атаці дронів.
— Поранених привозять на стабілізаційний пункт. Які його можливості?
— У нас найкращий стабілізаційний пункт на Купянському напрямку. І ми працюємо як Role 2 Enhanced. Це розширені можливості стабілізації. Ми проводимо операції різної складності від первинної хірургічної обробки ран до ампутації кінцівок та лапаротомії. Також у нас є травматологічна допомога: одразу проводимо іммобілізацію уражених кінцівок металоконструкцією.
Наші медики — висококваліфіковані фахівці, які впевнено виконують свої обов’язки навіть в умовах підвищеної загрози. Ми приймаємо всі бригади на нашому напрямку. Більше стабілізаційних пунктів такого рівня тут просто немає.
— Розкажіть про роботу лікарів та медперсоналу «стабіку»?
— Анестезіолог, хірург, травматолог, анестезистки, медичні операційні сестри. Також у нас є можливість викликати судинного хірурга. Він приїжджає і робить так само операції.
Якщо вже відбулася травматична ампутація, наприклад, кінцівка знаходиться на лоскуті шкіри, то нажаль приходиться ампутувати уражену кінцівку, але якщо є хоча б мінімальна надія на збереження кінцівки, то ми використаємо всі шанси для того.
Одного разу наш хірург зробив тимчасовий шунт на магістральній судині та запустив кровобіг по ній, тим самим врятувавши кінцівку. Цей шунт витримав подальшу евакуацію та дуже здивував колег в госпіталі. Це просто неймовірна операція в надскладних умовах. У мене є відео даної операції.
Більш складніші травми, наприклад ураження головного мозку це вже рівень госпітальної ланки. Такі операції проводяться у ВМКЦ Північного регіону.
Медична допомога на «стабіку» більш спрямована на те, щоб врятувати і максимально стабілізувати поранених та відправити на наступний етап евакуації.
— Обладнання на стабілізаційному пункті?
— Звісно, все необхідне медобладання є. ШВЛ, повністю комплект хірурга, монітори життєвих показників, інфузомати, дефібрилятори, кисневі концентратори, запаси крові і замінники крові, автономне енергозабезпечення, холодильники само собою, медикаменти та розхідні матеріали. Можемо переливати кров.
— Які ще операції проводили на «стабіку»?
— Це лапаротомії, торакотомії та навіть періодично робимо прямий масаж серця, але це зазвичай, коли вже чітко розуміємо, що є поранення грудної клітки.
Так само дуже часто, коли поранення грудної клітини, легень, серця ми так само вскриваємо грудну клітку, шукаємо, яка судина пошкоджена, і можемо зупинити кровотечу.
Ще дуже часто привозять хлопців з осколковими пораненнями. Тут діємо залежно від конкретної ситуації. Деякі уламки потрібно залишити в тілі, щоб не нашкодити більше. У нас є рентген-апарат, і ми можемо побачити, де цей уламок знаходиться.
Якщо він десь зверху, то магнітами можемо витягти, при умові, якщо це не дасть більше ушкоджень, ніж він вже зробив. Але більшість маленьких уламків залишаються на все життя. Тому що при витяганні цього уламка можна наробити набагато більше шкоди, ніж сам уламок зробив.
— Пригадайте найцікавіші епізоди вашої роботи у бойових умовах?
— Дуже багато таких випадків. Наприклад, багато привозять військовослужбовців вже в стані клінічній смерті, і ми повертаємо їх до життя.
— Це неймовірно.
— На жаль, це наше повсякдення. Були випадки, коли привезли людину, яка знаходилась 11 хвилин в клінічній смерті. Це вже серце не б’ється, але мозок живий. І от наші фахівці запускали серце і людина повернулась до життя.
Наше повсякдення дуже складне. Більшість хлопців привозять пошматовами, з розірваними кінцівками та величезними ранами. І ми максимально робимо все що від нас залежить для збереження життя бійців.
— Зважаючи на складні умови роботи стабілізаційного пункту на фронті, які напрямки потрібно вдосконалити, щоб ще підвищити ефективність роботи та зберегти більше життів.
— Наш стабілізаційний пункт працює в надскладних умовах бойової обстановки, неподалік лінії бойового зіткнення. Не раз і не два ворог намагався атакувати нас КАБами. Добре, що весь медичний особовий склад знаходиться під землею і противнику важко нас виявити.
За півтори роки роботи «стабіка» завжди була проблема з приміщеннями, переїжджали з одного місця на інше. Щодо матеріально-технічного забезпечення, то нас повністю забезпечили усім необхідним. Це Командування Медичних Сил ЗСУ, допомога ВМКЦ Північного регіону та волонтерів. Коли ми щось потребуємо, нам оперативно все передають. Немає такого, що треба щось довго чекати або не дають.
Єдине, чого не вистачає тут в районі бойових дій, це додаткового забезпечення достатньої кількості лікарів різних спеціальностей. Наприклад, не вистачає ще одного анестезіолога. Плюс немає невролога в штаті медичної роти. Це дуже важливо. Оскільки дуже багато акубаротравм і соматичних неврологічних захворювань.
Також потребуємо лікаря-травматолога. На «стабік» ми прикомандировуємо людину з інших бригад або військових госпіталів.
— Лікар може не спати одну-дві або більше діб.
— Якось пам’ятаю наші лікарі за добу надали меддопомогу 120 пораненим захисникам. Тоді працювали дві лікарсько-сестринські бригади, додатково присилали підсилення з госпіталя. Це була робота на межі людських можливостей.
Травматолог постійно працював і тільки приліг на 5 хв відпочити, відразу нових привезли. І так 3 доби безперервної роботи. Зараз, на наше щастя, вже немає такої великої інтенсивності. Приймаємо лише важких та середніх. Легкі відразу їдуть далі — на наступні етапи евакуації.
А ще ми потребуємо достатньої кількості швидких та надійних евакуаційних броньованих машин, обладнаних для транспортування важкопоранених. Щоб ці машини були прохідними та здатними долати важкодоступні ділянки місцевості. Могли розвивати велику швидкість, щоб у разі атаки ворожих дронів швидко покинути небезпечні ділянки дороги.
— Медична рота — це не тільки робота стабілізаційного пункту? На фронті дуже багато військових з соматичними хронічними захворюваннями.
— Абсолютно правильно. Стабпункт розгортається на фондах медичної роти. Це є евакуаційне відділення медичної роти.
Загалом медична рота складається з евакуаційного, лікувального, відділення медичного постачання та взводу забезпечення. Лікувальне відділення через постійні обстріли розгорнуто на чотирьох різних локаціях. Ми створили фонд ліжок на 60 місць. Це приміщення з підвальною зоною, де військовослужбовці можуть спуститися на момент повітряної або ракетної небезпеки, ударів «шахедів». Можуть, звісно, знаходиться там на постійній основі.
На даний момент у нас проводиться амбулаторний прийом, це ближче до лінії зіткнення, до наших підрозділів. Привозять військовослужбовців на медичний огляд. Виявляємо хронічні захворювання та деякі невідкладні стани які не завжди пов’язані з бойовими діями такі як інсульти, інфаркти, будь-які алергічні реакції та побутові травмування.
У нас є рентген-апарат з лікарем-рентгенологом, який може одразу подивитися рентген, оцінити стан пацієнта. На амбулаторному рівні визначаємо та сортуємо хворих військовослужбовців. За потреби відправляємо на подальше стаціонарного лікування.
Ті, хто не потребують «стаціонару» отримують ліки, їм розписують лікування і відправляють назад в підрозділ під нагляд лікаря батальйону.
Крім того, у нас є можливість проведення стаціонарного лікування до 14 днів. Ми лікуємо не тільки хворих, але і легкопоранених військовослужбовців. Це якісь дотичні поранення, акубаротравми і так далі. Всі лікуються в нас. Вони далі не їдуть. У нас створені досить хороші умови, і деякі військовослужбовці самі просяться не їхати далі по лікарням, тому що тут умови набагато кращі.
Як тільки пацієнт заїжджає на лікувальне відділення медичної роти, на стаціонар, його повністю переодягають. У нас є відповідний одяг завдяки волонтерам. Це носки, білизна, штани, футболки, кофти, куртки. Плюс відразу видається зубна паста, зубна щітка, вушні палички, салфетки вологі. А вся військова форма, яка була на них, одразу кидається в пральну машину, а після в сушилку. Тобто від нас всі військовослужбовці виходять вже здорові та чисті, у випраній формі.
Є можливість підстригтися та побритися. Плюс трьохразове харчування, неймовірно смачно готує кухар. Всі військовослужбовці, які у нас знаходяться на лікуванні, кайфують від того, як їх смачно годують тут, є соки, фрукти, печиво та «молочка».
Також у нас є реабілітаційний кабінет, в якому працюють два лікарі-реабілітологи. Кожен військовослужбовець, який потрапляє до нас на стаціонарне лікування, проходить фізичну реабілітацію. Це масажі та фізкультура. Різні вправи, в тому числі і на тренажерах.
Дуже багато військових скаржаться на захворювання хребта, тому що важкий бронежилет, БК, зброя. Це все дуже сильно втомлює наш хребет. І тому більшість звернень — це болі в спині. І от ми їм за 5-7 днів знімаємо больовий синдром, даємо відпочинок і повертаємо до строю вже більш-менш здоровими.
— Через важкі умови служби на передовій, під обстрілами почастішали випадки інсультів та інфарктів серед військовослужбовців, особливо в категорії 45+?
— Так, дивіться, на амбулаторному рівні ми проводимо диференціювання діагнозів. Тобто ми побачили людину, подивилися неврологічну симптоматику, зробили ЕКГ та ЕХО серця. Якщо є підозра на інфаркт або інсульт одразу відправляємо на реанімобілі в госпіталь.
Ми не маємо права це лікувати в наших умовах, адже потрібні додаткові методи обстеження, наприклад КТ чи МРТ, лабораторна діагностика для того, щоб конкретно поставити діагноз.
