Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
У той час як більшість громадян України живе у світі мобільних додатків та онлайн-сервісів, в тимчасово окупованому росіянами Сіверськодонецьку відбувається справжнє повернення у минуле. Через відсутність стабільного інтернету та мобільного зв’язку, паперові оголошення на стовпах знову стали чи не єдиним способом знайти майстра чи послугу. Проте ця «окупаційна цифровізація» має свою специфіку: номерів телефонів в оголошеннях зазвичай немає.
Про це розповів начальник Луганської ОВА Олексій Харченко.
«Багато хто вже забув, що таке оголошення на ліхтарному стовпі або в газеті. Молоде покоління майже не застало такого явища», — зазначає Олексій Харченко. Однак, за його словами, саме така реальність зараз панує у прифронтових містах, захоплених росіянами, як-от у Сіверськодонецьку.
У місті, де сучасні засоби комунікації практично відсутні, друковані оголошення стали для мешканців «ледве не єдиним способом вирішити власні проблеми» — знайти потрібного спеціаліста, купити чи продати щось необхідне.
Проте зручність такого методу вельми сумнівна. Головна особливість, на яку звертає увагу голова Луганської ОВА, — це відсутність контактних даних у звичному форматі. «Оголошення не містять номерів телефонів, за якими можна замовити послугу або придбати товар», — пояснює він.
Який вигляд це має на практиці? «Потрібен слюсар — у тексті є його адреса: йдеш і чекаєш, доки той опиниться вдома», — наводить приклад Олексій Харченко. Тобто замість швидкого дзвінка — тривалий і не завжди результативний похід за вказаною адресою в надії застати потрібну людину.
Ця ситуація, за словами очільника Луганщини, є яскравою ілюстрацією того, як російська окупація відкидає захоплені території на десятиліття назад у розвитку. Відсутність зв’язку, зруйнована інфраструктура, інформаційна ізоляція та повернення до архаїчних методів комунікації — це лише частина тієї реальності, яку приніс із собою «русскій мір».
Повернення до оголошень на стовпах у місті, яке ще кілька років тому було сучасним обласним центром, — це не просто побутова незручність, а символ глибокої цивілізаційної деградації та ізоляції, нав’язаної російською окупаційною владою.
Як повідомляла АрміяInform, весна на окупованій Луганщині традиційно стає сезоном гучних заяв від загарбників про «відновлення» зруйнованої ними ж інфраструктури. Цьогоріч естафету підхопив Лисичанськ, де окупаційна влада рапортує про нібито завершення ремонту водогону і тепломережі. Щоправда, реальні перспективи для мешканців виявляються значно скромнішими: воду більшість чекає вже третій рік, а опалення обіцяють лише для 12% будинків.
