Саме таким шляхом скористався Сергій — військовослужбовець 152-ї окремої єгерської бригади. Про своє рішення добровільно мобілізуватися, службу у різних підрозділах та повернення до війська він розповів…
Ця історія — не про бій на передовій у класичному розумінні, але про не менш важливу битву за стійкість, логістику та дух війська. Молодший сержант Юлія у лавах Збройних Сил України з 2016 року. Прийшовши до війська юною дівчиною після кулінарного училища, вона зустріла повномасштабне вторгнення за приготуванням їжі, а сьогодні обіймає більш відповідальну посаду, доводячи: дисциплінований тил — запорука впевненого воїна.
Історію захисниці оприлюднили на сторінці 92 ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка.
Ранок 24 лютого 2022 року застав Юлію та її побратимів в Куп’янському лісі. Артилеристи готувалися до бою, а тилове забезпечення виконувало свою рутинну роботу — готувало сніданок. «Близько четвертої ранку почалися обстріли. Надійшла команда: „До бою!“ Хлопці-вогневики поїхали працювати, а нам — тиловикам, своє робить, ми готували борщ», — згадує Юлія. До останнього не вірилося в масштаб біди, що насувається.
Однак реальність швидко наздогнала. Вже об одинадцятій ранку надійшов наказ збиратися. Посуд доводилося полоскати в холодній воді, а борщ «доходив» у спеціальних термомісткостях. Усвідомлення масштабу трагедії прийшло блискавично — передислокація відбувалася під свист ракет та вибухи бомб над головою. Той борщ став рятівним обідом для виснажених і збуджених від адреналіну бійців, які повернулися вночі, не сподіваючись взагалі щось скуштувати тієї пекельної доби.
Приклад батька, що пройшов через Майдан, та дядька, який досі служить, надихнув Юлію приєднатися до армії у 19 років. Одразу після навчального центру молодий кухар потрапила на передову, де півроку перебувала на позиціях у складі мінометної батареї, готуючи їжу для побратимів у бліндажах. Це стало серйозним випробуванням, але, як каже захисниця, психологічно необхідним етапом для подальшого зростання. Вона завжди прагнула готувати так, щоб військовим смакувало, як вдома, і відчувала повагу та підтримку з їхнього боку. Географія її служби охоплює гарячі точки АТО/ООС: Гнутове, Павлопіль, Талаківка, Авдіївка, а протягом трьох років повномасштабної війни — Харківщину, Луганщину, Донеччину.
Тривалий час Юлія очолювала господарське відділення артилерійського дивізіону, відповідаючи за отримання, розподіл та своєчасну доставку продуктів харчування на всі позиції підрозділу. Порівнюючи забезпечення зараз і на початку своєї служби у 2016 році, вона відзначає колосальні зміни на краще — достатньо м’яса, риби, молочних продуктів, фруктів та солодощів, а асортимент постійно оновлюється. Хоча ворожі дрони дещо ускладнюють логістику, критичних моментів вдається уникати.
Нещодавно Юлію перевели на нову посаду. Вона зізнається у невеликому хвилюванні через більшу відповідальність, але швидко адаптується, адже військова служба не передбачає спокою, а постійний рух та нові виклики вже стали звичними. Ця робота, за її словами, їй до душі.
За дев’ять років у війську юний кухар перетворилася на досвідченого та виваженого воїна. Не схибивши у найкритичніші моменти, вона щодня своєю працею доводить просту істину: дисциплінований та відповідальний тиловик забезпечує спокій та упевненість на передовій.
Як і тисячі інших українських захисників і захисниць, Юлія мріє про мир, Перемогу та щасливе і спокійне життя поруч із маленькою донечкою у Харкові. Вона полюбила це місто не лише тому, що воїни, з якими вона служить, відбивали його у 2022-му, а й тому, що він дійсно «залізобетон», як і кожен, хто його самовіддано боронить.
Як повідомляла АрміяInform, іноземні добровольці тактичної групи ГУР «Реванш» розказали власні історії про бойовий шлях та мотивацію воювати з російськими окупантами.
