Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Він молодий, але має бойовий досвід ще з часів АТО. Він свідомо проміняв потенційно спокійнішу цивільну професію судомеханіка на службу в елітному 3 окремому полку СпП імені князя Святослава Хороброго. Оператор Сил спеціальних операцій на позивний «Дум» ділиться своїми думками про війну, яка для нього є «класною» та адреналіновою роботою, про лідерство під вогнем, абсолютну довіру між побратимами та відповідальність тих, хто в тилу.
Про бійця розповіли у відео на сторінці полку.
Чому війна — це «класно»?
«Воювати — це не страшно. Воювати — це класно», — каже «Дум», порівнюючи армійську службу із цивільною рутиною, хай навіть і краще оплачуваною. «То рутина, а то цікава робота, адреналін». Він не приховує, що в бою прокидається «щось первобутне», відчуття повноти життя, називаючи це «чоловічою роботою». При цьому він тверезо оцінює ризики: «Якщо ти військовий, то є ймовірність того, що ти можеш загинути. Це нормально… Треба зазнати, що ти не вічний».
Характер, що важливіший за полігон
За словами оператора, успіх у реальному бою залежить не лише від відточених на полігоні навичок, а перш за все — від характеру. «Повинен бути з характером, без нього нікуди… коли приходить [час] до роботи, то вже все», — пояснює він, маючи на увазі, що під тиском людина може психологічно «вимкнутись». Лідерство для «Дума» — це не лише командування, а й колосальна відповідальність за підлеглих, ретельне планування, контроль та здатність вести за собою, показуючи приклад і діючи рішуче, особливо коли інші вагаються. «Коли всім погано, мені добре», — каже він про свою реакцію на стресові ситуації.
Довіра — фундамент армії
«Дум» підкреслює кардинальну відмінність у стосунках між людьми в армії та в цивільному житті. «В армії дуже велику роль відіграє довіра до людини… Якщо не буде довіри… ти не зможеш навіть планувати якісь великі дії». Він вважає, що в армійському середовищі люди більш відкриті, ставляться одне до одного з повагою та розумінням, бо знають ціну взаємодопомоги.
Фізична міць як запорука життя
Оператор ССО на власному прикладі доводить критичну важливість фізичної підготовки. За власної ваги 105 кг він виходив на завдання, несучи ще 80 кг спорядження. А під час однієї з операцій зміг самотужки евакуювати пораненого побратима, який підірвався на міні. «Надали допомогу… закинув на плащик, виніс… А якби не було фізичного розвитку, то я навіть не зміг би думати про це», — каже він.
Послання тим, хто в тилу
«Дум» звертається до цивільних українців із закликом не забувати, що війна триває, і не намагатися від неї сховатися. «Не тікайте від ТЦК, приймате свою позицію як громадянина України», — радить він, наголошуючи, що зараз час для спільної роботи та напруження всіх сил заради майбутнього. «Зараз ми трошечки попрацюємо, трошечки попітніємо. А далі все, прийдемо додому і будемо самі відпочивати».
Як повідомляла АрміяInform, він «хворів швидкістю» ще в цивільному житті, працюючи зварювальником-монтажником. А сьогодні «Тайсон», командир взводу технічного забезпечення 33 окремої механізованої бригади, цю швидкість використовує, щоб під ворожим вогнем «воскрешати» бойові машини.
