Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Максим, гвардієць 17 Полтавської Бригади Національної гвардії України «Рейд» з позивним «Шалений», довів, що його псевдо цілком виправдане. Повернувшись до України з Фінляндії, де працював електрогазозварювальником, одразу після початку повномасштабного вторгнення, він пройшов запеклий бойовий шлях від Харківщини до Запоріжжя, отримавши три поранення, але залишившись у строю.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
Його підрозділ спершу направили на Харківщину, де Максим близько двох з половиною місяців ніс службу на блокпостах у Харківському районі. Потім він брав участь в обороні під час Харківського контрнаступу, а також стояв на варті державного кордону з росією. Саме там, біля лінії розмежування, для Максима відбулося його перше серйозне бойове зіткнення.
«Нас постійно прострілювала МТЛБ. Я ніколи раніше не стріляв із гранатомета, але вирішив це припинити. Мені показали, як ним користуватись. Проповз полем, встав і вистрілив по мотолизі. Дві години повз до неї, назад уже біг хвилин десять. Після цього мене назвали „Шаленим“, бо це виглядало справжнім безумством», — згадує Максим свій рішучий вчинок.
Водночас із виконанням бойових завдань, Максим демонстрував неабияку жагу до знань, самостійно вивчаючи поводження зі зброєю, яку бачив на позиціях. Він постійно звертався до досвідчених бійців з проханням навчити його розбирати та використовувати різні системи озброєння. «Я всіх просив: покажіть, як працює той чи інший кулемет, як стріляти з міномета. Доходило до того, що мене вже проганяли — казали, що я надокучив. Але мені було цікаво все знати: я вивчав і снайперську гвинтівку, і гранатомети, і міномети», — розповідає гвардієць.
Наприкінці 2022 року підрозділ Максима перекинули в Бахмут, де він протягом двох тижнів брав участь у зачистці міста у складі штурмової групи. Потім була важка битва за Соледар, де Максим отримав своє перше поранення під час евакуації важкопоранених побратимів. «Нам наказали евакуювати хлопців, які були важко поранені. Ми почали виносити їх по черзі. Коли я виносив одного з поранених, за кілька метрів від погреба поруч влучив танк. Мого побратима викинуло вибухом, а я лише потім оговтався», — згадує той жахливий епізод Максим.
Після Соледара бойовий шлях «Шаленого» проліг на Запорізький напрямок. Там він отримав ще два поранення, в тому числі від FPV-дрона. Його підрозділ героїчно тримав оборону важливого мосту, не допускаючи просування ворожих сил. «Наше завдання було утримати міст. Ворог регулярно намагався прорватись на мотоциклах і багі. Під час туману вони прорвались прямо до нас в окопи, зав’язався контактний бій на 15-20 метрів. Ми обмінювались гранатами, поки наші дрони не змогли їх накрити. Після бою побачили, що противник був повністю в кевларі з новітньою бронею, що дуже ускладнювало нашу задачу», — розповідає Максим про напружені бої на Запоріжжі.
Як повідомляла АрміяInform, «Ми їхали в бій на танку Т-64 назустріч російським колонам. Минали багато сіл та містечок. І в кожному з них місцеві жителі виходили на узбіччя доріг і проводжали нас у бій молитвами…» — так командир танкового взводу Василь з 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого згадує перші дні повномасштабного вторгнення та переддень запеклих боїв за Макарів у 2022 році.
