Тут навчаються ті, хто мріяв про небо з дитинства, і ті, кого до армії привела сама війна. Але всіх їх об’єднує одне — чітке розуміння, заради…
Він працював не з окопів, не з техніки, а в самому серці окупації — у тимчасово зайнятому Херсоні. Без бронежилета, без роти за спиною, але з чітким розумінням: кожен його крок — удар по ворогу. Позивний «Сікач» — боєць, для якого фронт не мав географії. Там, де він був, там уже була війна.
Історію бійця оприлюднили на сторінці Військово-Морських Сил України.
Диверсії, передача розвідданих, закладка мін, координація ударів — він перетворив вороже місто на зону ризику для окупантів. Коли ж стало зрозуміло: його розкриття — лише питання часу, «Сікач» провів одну з найсміливіших втеч із ворожого тилу.
Він організував власну евакуацію через десятки ворожих блокпостів. Зі старим одягом, вигаданою сімейною легендою, з жінками й дітьми поруч — усі були частиною його сценарію. Він випив три літри води, щоб живіт висів, і проходив перевірки, як «звичайний хрещений».
76 блокпостів. Три тижні в лісі. Повна ізоляція. І жодної втрати. Вийшов на підконтрольну територію ЗСУ — із документами, знаннями й досвідом, який тепер служить у морській піхоті.
Зниклі на острові, вода по пояс і дрони в небі
Після переходу він не відпочив. Він став до строю.
І вже у складі нового підрозділу «Сікач» пішов шукати зниклу розвідгрупу на острові, де зв’язок зник за кілька годин після висадки. Були шанси знайти лише тіла. Але вони знайшли живих — шістьох бійців і командира, заблокованих у будівлі, навколо якої був хаос і випалена земля.
А потім — Каховська катастрофа. Вода — метр за годину. Чотири катери. 48 врятованих бійців. Двоє загиблих. І ще 15 врятованих цивільних, коли більшість уже тонула або чекала смерті на дахах.
І так — раз за разом. Катер за катером. Людина за людиною.
«На одному острові ми витягли жінку з двома дітьми і старенького. Вони вже навіть не кликали. Просто сиділи й чекали, чи на нас, чи на смерть», — згадує «Сікач».
«Сікач» бачить не лише фронт — а контури майбутньої держави. Він говорить про політику, людське виснаження, відповідальність, і вірить, що нація, яка пройшла це полум’я, — здатна збудувати щось справжнє.
«Я тут. Бо знаю — ми можемо. Просто не маємо права бути іншими».
Як повідомляла АрміяInform, пілот винищувача F-16 розповів про бойові завдання, тактику застосування та колектив, який успішно опанував західну техніку і нові підходи до її застосування.
