Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Ідея створення лазерної зброї нині набула нового імпульсу.
Розробляти бойові лазери вчені та інженери провідних держав почали ще в період «Холодної війни». Тоді завдання отримати відносно недорогий, універсальний і ефективний засіб ураження було надто заманливим для військово-політичних керівників таких наддержав, як СРСР і США. Однак згодом, за низки обставин, ці проєкти були згорнуті.
Чому до цієї теми активно повернулися в останні роки, репортер ІА АрміяInform розпитав експерта з питань озброєння та високих технологій Богдана Долінце.
– Дійсно, питанням розробки бойових лазерів військово-політичні керівники як в Радянському Союзі, так і в Сполучених Штатах серйозно переймалися у 70-80-х роках. Цей напрям мав певний розвиток, але говорити про появу насправді успішних моделей армійської лазерної техніки, яка б могла ефективно вражати цілі, на той момент не можна було по суті.
Це було, в першу чергу, обмежене рівнем технологій, знань і техніки, який існував на той час. Крім того, такі проєкти були тоді дуже і дуже дорогими. Фактично мова йшла про технології, порівняні у витратах до космічних. Якщо ми говоримо про нинішній час, то з’явились нові матеріали й рішення.
За ці більш ніж пів століття суттєво розвинувся саме напрям промислових і побутових лазерів. І знизилась вартість виробництва достатньо складних матеріалів, необхідних в оптичних квантових генераторах.
По-друге, лазери потребували достатньо потужних джерел енергії, яких не було в часи «Холодної війни». Нині ж є можливість накопичення таких потужностей. Крім того, такі елементи живлення дозволяють не лише генерувати струм, але й достатньо швидко віддавати його для активізації зброї.
І такі акумуляторні системи дозволили трансформувати бойові лазерні установки зі стаціонарних на рухомі платформи, як от бойові кораблі чи броньовані транспортні засоби. Профільні пристрої стали більш мініатюрними.
Ну і собівартість таких установок суттєво зменшилася. Звісно, вони – недешеві: бойові лазери коштують десятки мільйонів доларів. Та якщо подивитися на ціну подібних розробок ще 10-15 років тому, то мова тоді йшла про мільярди доларів з точки зору вартості проєкта.
Тому, на мою думку, підвищена увага до цього типу озброєння в останні роки спричинена, не лише через нинішню цінову політику. Його почали розглядати як один з перспективних бойових знарядь для знищення повітряних цілей з низькою собівартістю. Точніше – бойових дронів та ракетно-артилерійських боєприпасів.
– Тобто про які саме фінансові витрати тут мова може йти?
– Вартість одного пострілу з такого виду гармат, як правило, не перевищує декількох доларів. Це не в рази, у тисячу разів дешевше, ніж цілити в ті самі дрони недешевими ракетами.
Звісно, можна говорити, що бойові лазери, які проходять нині польові випробування, їхня ефективна дальність застосування не перевищує декількох кілометрів. Мова може йти до 10 кілометрів.
Але в умовах наявних сучасних ризиків, тобто масованих атак безпілотними системами, і використання певних невеликих літальних апаратів та набоїв, які вимагають високої точності ураження, засоби згенерованої світлової енергії є надзвичайно запитані у військах. І тут, знову таки, важливою є складова низької собівартості засобів ураження для виконання завдань. Це один з найоптимальніших варіантів для подібного бойового рішення.
– Але, на відміну від звичайних боєприпасів, такі «разючі промені» все-таки обмежені у своєму застосуванні. І йдеться не про якусь фізичну протидію, а про природні перешкоди: негоду, дощ, хмарність та інші чинники.
– Дійсно, принаймні на даний час, такі природні завади суттєво обмежують застосування променевої зброї. Дощ, туман, та навіть пилова буря можуть їм протидіяти. Але ж не увесь час за вікном – негода.
При цьому вони є надзвичайно ефективними в космічному просторі, і ця сторона застосування зброї за межами Землі також береться до уваги її розробниками. Сьогодні ціла низка країн вже мають такі діючі розробки. Крім вже згаданих вище США і росії, такими технологіями володіють Китай, Британія, Південна Корея, Японія та Ізраїль.
З високою ймовірністю за 5 або 10 років, можливо ми побачимо ті технології, які дозволять мати достатньо ефективні лазери, які будуть розміром зі звичайну стрілецьку зброю.
– На вашу думку, наскільки Україна може долучитися до цього лазерного клубу?
– Якщо говорити про нашу державу, то, в принципі, з часів Радянського Союзу, підприємства, які розташовувалися на території нашої тодішньої республіки, так само мали певні напрацювання і в частині оптики, і в частині лазерних технологій. І, звісно, ті розробки можуть використовуватися для розвитку якихось нових сучасних систем.
Але маємо розуміти, що без участі й технологій Заходу створити, а головне – масштабувати ефективний з точки зору і вартості, і дальності роботи бойовий пристрій нам навряд чим вдасться. Ефективність лазерної зброї – дуже комплексне питання і залежить від безлічі чинників.
Україна може створити такі вироби, але лише в кооперації із західними партнерами, які мають напрацювання і в пристроях накопичення енергії, і в оптичній технології для створення відповідних виробів.
