У Білгород-Дністровському на Одещині суд виніс вирок місцевому жителю, якого обвинувачували у перешкоджанні діяльності Збройних Сил України під час воєнного стану. Чоловік адміністрував…
Танки на полі бою залишаються потужним аргументом у боротьбі із ворогом.
Якби не було складно працювати в умовах панування дронів у небі, щодня танкісти виїжджають підтримувати свою піхоту та відбивати ворожі штурми.
Кореспонденти АрміяInform побували на позиціях танкістів 81 окремої аеромобільної Слобожанської бригади, яка тримає оборону у Білогорівці.
«Знищили бліндаж з боєкомплектом — там від вибуху рознесло усю посадку»
Нещодавно уразили ворожий бліндаж з боєкомплектом. Вибух був настільки потужним, що повністю рознесло там всю посадку, згадує Олександр з позивним «Штурман». Він — командир танку Т-72Б3М. Машина трофейна. Її захопили під час Харківської наступальної операції і тепер вона вже 2,5 роки нищить своїх господарів. За словами Олександра, здебільшого танкісти зараз працюють із закритих позицій:
«Працюємо по визначеним цілям. Знаємо, де противник, з якої точки будемо працювати. Заздалегідь все прораховуємо, приїжджаємо та працюємо. У нас успішно виходило вибивати противника з відстані у 8 кілометрів. Ми уражали бліндажі, позиції у лісосмугах та скупчення противника».
«Часто після роботи наших дронщиків нам залишається лише добивати противника»
За словами «Штурмана» екіпажі завжди готові працювати й прямою наводкою. Постійно виїжджають на бойове чергування. Прикривають певні ділянки, аби противник не прорвався. Однак зазвичай до цього справа не доходить:
«Дякуємо нашим дронщикам. Адже завдяки їхній роботі противник рідко кудись може доїхати. А якщо кудись і доїжджає, то нам залишається його лише добити. Загалом все дуже швидко та сильно змінюється. З кожним місяцем помічаю, як все більше та більше технологій застосовується, як наша армія переозброюється».
Гармата на цьому танку досить точна, розповідає навідник Володимир з позивним «Бєс». На цій моделі танку є приціл «Сосна-У». Але ним не користуються, адже немає до нього запчастин:
«В нього є плюси — кратність краща, тепловізор кращий. Але я вже звик до звичайного нашого прицілу. Його цілком достатньо. Головне, аби він був чітко вивірений. Тоді б’є дуже прицільно».
-
- Фото: Олександра Марченко / АрміяInform
-
- Фото: Олександра Марченко / АрміяInform
«Іноді після виїзду танк виглядає, як розбите корито»
Головний ворог для танкістів зараз — дрони, говорить командир танку Олександр. Особливо ті, що на оптоволокні. Також серед загроз залишається ПТРК та авіабомби, які можуть залітати на великі відстані від лінії зіткнення. Ще один ворог — вік танку. Техніка не нова. Потребує постійного догляду. Особливо після бойових виїздів:
«Іноді після боїв повертається, як розбите корито. Доводиться працювати під обстрілами — накривають „градами“, „касетами“. Тому треба постійно якось маневрувати. Влітати в посадки, зносити якісь будівлі, паркани, переїжджати якісь машини. Ти на це не зважаєш — просто преш вперед».
-
- Фото: Олександра Марченко / АрміяInform
-
- Фото: Олександра Марченко / АрміяInform
«Хлопці називають танк „Буяном“, бо він як норовливий кінь»
Швидкість танку — це життя екіпажу, продовжує механік-водій Дмитро з позивним «Зєля». Свою задачу він описує просто — швидко доїхати до точки для відпрацювання, а потім так само максимально швидко звідти виїхати:
«Швидкість в сучасній війні дуже важлива. Якщо ти будеш повільно рухатися, то тебе можуть „прибити“. І градами можуть накрити, і FPV прилетіти. Ця машина досить швидка. У неї більш потужний двигун, ніж на Т-72 інших модифікацій. Це дає швидкість, силу руху. Якщо в якусь яму заскочив, то цей може витягнути, а інший танк застряг би».
Дмитро на війні з початку широкомасштабного вторгнення. До цього працював трактористом. Каже, що спочатку було складно звикнути до керування, але ті часи вже давно позаду. Також важливо техніку постійно обслуговувати:
«Як ти до танка відносишся, так і він до тебе. Обслуговуємо регулярно. Перевіряємо фільтри, масла, пальне, охолодження».
В хід йдуть і не стандартні процедури.
Приходжу до машини та розмовляю з нею. Хоч це і шматок металу, але все одно. Кажу: «Привіт, маленький». Погладити можу. А хлопці називають його «Буяном». Бо він, як норовливий кінь. То не хоче заводитися, то не хоче їхати. Таке відчуття, що він щось відчуває«.
«Кожен по-своєму бореться зі страхом на виїздах. Я, наприклад, співаю»
Раніше на завдання виїжджали по 2-3 рази на день, говорить Дмитро. А зараз трохи менше. Адже через велику кількість дронів у противника робота стає дедалі небезпечнішою. Хоч на танку стоїть РЕБ, динамічний захист та решітки від дронів, все одно цього не достатньо, аби почуватися в безпеці. Страх є під час кожного виїзду. Але до нього вже звикли, та й кожен намагається з ним боротися своїми методами.
«Я їду і по дорозі співаю. Можу анекдот розповісти. Прошу навідника, аби щось говорив. Аби хоч чимось забити голову, аби не думати про погане. Перед виїздом завжди перехрещуюся та вперед-вперед».
Також хлопці завжди можуть розраховувати на допомогу від свого командування.
«У мене є командир, який каже вперед. І ми їдемо. Якщо десь щось не так, то дає команду на відкат і ми повертаємося. У нас є постійний супровід та зв’язок. У нас такого немає, що ось тобі точка, а на місці розберетеся. Екіпажами зайвий раз не ризикують».
81 окрема аеромобільна бригада разом із суміжними підрозділами вже 2,5 роки тримає оборону Білогорівки — невеличкого селища у Луганській області. Весь цей час ворожі штурми майже не припинялися. Ворог втратив тут величезну кількість особового складу та техніки, але отримати контроль над населеним пунктом не спромігся.
