Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
У ніч проти 1 квітня росія вперше за більш ніж три місяці не атакувала Україну дронами-камікадзе.
Утім, останнім часом ворог серйозно змінив тактику застосування БПЛА проти населених пунктів нашої держави й застосовує ударні безпілотники не як одиночні баражуючі боєприпаси чи спрямовуючи їх кількома хвилями, а у вигляді зграй.
Що це дає армії окупантів і як захисникам українського неба протистояти таким атакам, ми розпитали військового експерта в галузі авіації, РЕБ та зв’язку Анатолія Храпчинського.
— Хочу відразу зазначити, що визначення «зграя» щодо нових тактичних дій загарбників є більш точним, ніж «рій Шахедів». Адже передбачається, що ті дрони, що сформовані в рій, вони обмінюються між собою якоюсь інформацією і визначають ціль атаки.
Ті ж БПЛА, що становлять зграю, вони заздалегідь мають певну програму та обрану ціль, аби на визначеному етапі вони підлітали до потрібної ділянки й разом із різних напрямків атакували об’єкт.
Ця тактика стала доступна завдяки тому, що росія суттєво масштабувала виробництво цих дронів і збільшила кількість пускових майданчиків. Ворог намагається збільшити кількість засобів ураження по одному населеному пункту і по одній конкретній цілі.
Це робиться для того, щоб суттєво навантажувати сили протиповітряної оборони. Повірте, коли, наприклад, мобільна вогнева група з великокаліберними кулеметами типу ПКТ, ДШКМ або західними M2 Browning перебуває на визначеній позиції, а з висоти у 2 км заходять з різних напрямків і пікірують дрони, воїнам вкрай складно вирішити, який з БПЛА швидше треба збити, який не становить загрози або буде знешкоджений за рахунок засобів РЕБ.
— Якою, на вашу думку, могла б бути ефективна протидія цим новим загрозам з боку загарбників?
— Єдиним дієвим рішенням це була б автоматизація процесів щодо знищення зграй БПЛА. Тобто виявлення їх ще на підході до населених пунктів або тих зон, де вони концентруються та кружляють, і перехоплення їх за рахунок автоматичних засобів ураження.
У такому разі можна казати про зенітні дрони як один з варіантів або малі зенітні ракети. У нас вже є певні напрацювання, коли застосовувалися зенітні безпілотники або БПЛА мультикоптерного крилоподібного типу. Вони мають відповідну швидкість, яка дозволяє перехоплювати такі дрони.
Але, знову ж таки, треба масштабувати ці можливості, й це треба робити якомога швидше, тому що ми бачимо, що ворог вже будує додаткові стартові майданчики, які дозволять йому суттєво навантажувати нашу протиповітряну оборону.
Треба ухвалювати рішення щодо створення додаткових мобільних вогневих груп. Їхню підготовку можна здійснювати на профільних тренажерах. В Україні працюють відповідні компанії зі створення такого приладдя, що дозволяє проходити тренінг у віртуальному просторі й навчатися збивати ці «Шахеди».
— А які ще тенденції у зміні тактики застосування ворогом БПЛА ви помітили?
— Основну тему, яку б я нині виділив, це те, що ворожі безпілотники змінюють висоти прольотів. Це малопомітний, малорозмірний дрон, який створений здебільшого з композитних матеріалів. І це ускладнює його виявлення звичайними класичними системами радіолокації.
Тому тут, в принципі, ми можемо казати про те, що є певні інструменти, які можуть нам у цьому допомогти. Але при цьому за їхнього використання суттєво зменшується радіус виявлення БПЛА. Тобто, якщо звичайна класична система локації може виявляти будь-які повітряні цілі великих або середніх розмірів на відстанях до 400-600 кілометрів, то в такому випадку такі дрони на малих висотах і відносно незначних швидкостях можна виявляти на дистанціях до 70 кілометрів. Нам потрібна велика кількість засобів радіолокацій, які дозволять ці баражуючі боєприпаси виявляти.
Можна пропонувати інші рішення, як-от візуальне захоплення ворожих об’єктів, їхня звукова детекція. Але в такому випадку це ще менші відстані, на яких можна виявляти такий безпілотник-камікадзе.
Розвиток систем радіолокації дуже важливий: ми постійно кажемо про засоби ураження, засоби перехоплення, але замовчуємо чомусь напрям систем радіолокації. При цьому у нас є певні інституції в Україні, які займалися таким напрямом розробки й виробництва.
Тому, на мою думку, треба казати про те, щоб ці установи розглянули можливість передавати наявну технічну документацію до приватних компаній, які можуть швидко модернізувати деякі наявні системи радіолокації відповідно до сучасних вимог і загроз, або працювали за цим напрямом щодо створення новітніх профільних пристроїв.
