Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Боєць 58 мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського 50-річний Микола на псевдо «Ленін» опинився на війні відразу після Майдану.
Історія бійця була оприлюднена на сторінці бригади.
Микола згадує, що тоді якраз пропонували поїхати на заробітки до Фінляндії, – гарні умови, висока зарплатня, але почалася війна, і він не зміг полишити Україну в біді.
«Це моя країна, як я можу ховатися? За кого? Навіщо ж тоді мати народила мене чоловіком, якщо я не буду захищати свою землю?» — сказав Микола.
За десять років чоловік пройшов безліч боїв. Бився у складі кількох бригад, поки не потрапив до 58-ї.
«Знаєте, кругом складно. Будь-який бій — це важко, це кров, небезпека, загибель друзів. Але ж хтось це має робити, адже якщо не ми, то хто? Я звик робити свою справу добре, де б я не був: чи то на кухні, коли мию посуд, чи то зі зброєю в руках. Так, щоби люди мене завжди згадували теплим словом», — відповідає боєць на запитання, де було важче за все.
«Ленін» — справжня легенда свого підрозділу. І не тільки тому, що так давно на війні, а й через свою безстрашність і численні подвиги.
Наприклад, якось він самотужки знищив підрозділ ворожих штурмовиків, які атакували наші позиції на мотоциклах.
Потрібно сказати, що тактика подібних штурмів, коли група мотоциклістів стрімко наближається, вривається в окопи й захоплює позицію, була досить ефективною в степах Донбасу.
І ось у чергову атаку на окопи, де перебував підрозділ «Леніна», вирушила група російських штурмовиків. Але їх помітив наш дрон, і вони мали покинути мотоцикли та відійти. Скориставшись нагодою, Микола заховався неподалік місця, де окупанти залишили техніку, і став чекати їхнього повернення.
Коли згодом росіяни прийшли за своїми мотоциклами, щоби відновити штурм, «Ленін» знищив всю групу зі своєї засідки.
Микола каже, що за ці роки дуже втомися. Та й через численні поранення вже майже не залишилося здоров’я. Але він тримається. На прощання ми тиснемо один одному руку.
«Ворог не дочекається, щоби я здався. Як кажуть, «Ленін» жив, «Ленін» живий, «Ленін» буде жити», — жартує боєць.
Як повідомляла АрміяInform, захисницю Олену нещодавно призначили командиром танкової роти 58 мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.
