Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
39-річний розвідник 32 окремої механізованої бригади Віталій пройшов чимало випробувань, але завжди знаходив у собі сили йти далі. Після 12 днів у холодному бліндажі він подумував, що організм не витримає, але, як зазначає сам, усе обмежилося лише втомою. Відпочивши, він із новим завзяттям продовжує навчання на полігоні, бо вже на власному досвіді переконався — тренування рятують життя.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
До лав 32 ОМБр Віталій приєднався у листопаді минулого року. Він вражений професійністю інструкторів та тим, скільки нового вдалося дізнатися про маскування, мінування та тактику пересування. Навіть такі, здавалося б, дрібниці, як правильне переставляння ніг, відіграють ключову роль у бою.
«Розвіднику на позиції найголовніше — не виказати свою присутність. Ворог помітить навіть новий недопалок, а сліди на снігу можуть стати фатальними», — пояснює боєць.
Віталій родом з Луганщини, до війни займався торгівлею вугіллям. Він звик орієнтуватися на місцевості без зв’язку, використовуючи лише карти або зоряне небо. Війна увірвалася в його життя ще 2014-го, коли в Красному Лучі з’явився російський триколор. Він не розділяв проросійських настроїв, які тоді панували серед його оточення, і обрав життя і Києві. «Із сотні знайомих, які залишилися на Луганщині, серед живих, напевно, вже нікого немає», — із сумом констатує воїн.
Його перший бойовий вихід запам’ятався важкими умовами та постійною напругою. Разом з напарником вони спостерігали за противником, не даючи йому можливості прорватися. Вночі було особливо складно — на сон залишалося лише дві години. Позицію зайняли в бліндажі, відбитому в противника, а поруч із ними залишався мертвий окупант. Викинути його не могли, щоб не виказати себе.
Окупанти намагалися знайти їхні спостережні пости, прочісуючи артилерією цілі сектори. Але українські воїни вміло обороняли свої позиції. «Одного ворога шість годин ганяли — він забився в нору й відстрілювався трасерами, поки дрон його не зупинив назавжди», — згадує Віталій. Особливо його вразила робота саперів, які ювелірно розміновували територію навіть уночі, в тумані.
Страх — це те, що кожен воїн мусить подолати. «Якщо мандраж долає, починайте наводити лад. У нас у бліндажі був ідеальний порядок, кожен боєприпас — на своєму місці», — радить розвідник.
Завершивши коротку перерву в навчаннях, Віталій повертається до тренувань. Його історія — це ще один доказ того, що перемога приходить лише до тих, хто працює над собою і не здається.
Як повідомляла АрміяInform, у небі над Донбасом вони не шукають легких цілей. Аеророзвідка 35 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського веде «полювання» за окупантами у складних умовах. Виснажливі бойові вильоти, постійне спостереження за позиціями противника та нищення ворожої техніки — усе це будні воїнів-операторів дронів, які не дають ворогу просунутися вперед.
