Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
Олександр — майор, служить в полку зв’язку та уже понад півтора року — у зведеній стрілецькій бригаді Повітряних Сил Збройних Сил України. Він розповів, як його підрозділ натрапив на російські позиції.
Його історію опублікували на сторінці Повітряних Сил.
Він жартує, що «географію тепер вдалось значно розширити». Та серйозно додає, що пощастило попрацювати, а головне, вижити на Херсонському, Запорізькому, Сумському, Харківському, Дніпропетровському напрямках.
Хоч у зведеній стрілецькій бригаді «Койот» служить за фахом — обіймає посаду заступника начальника зв’язку, та за цей час опанував ще й кілька додаткових спеціальностей — стрілець, кулеметник, гранатометник, водій, парамедик.
У його завдання, як зв’язківця, входить не лише забезпечення покриття, налаштування системи зв’язку, прошивка станцій, програмування, робота із телекомунікаціями, переговорними пристроями. Часто доводиться безпосередньо розвозити засоби зв’язку по позиціях і налаштовувати їх на місцях.
«А це лише звучить просто. Бо найважче — зайти на позицію та вийти із неї цілим. Саме у такі моменти — найбільші втрати. Нас чим тільки не зустрічали: артилерією, мінометами, дронами, КАБами, вертольотами… Я та мої хлопці неодноразово потрапляли під обстріли», — розповів він.
Однак, за його словами, на фронті не вистачає людей, тому треба всіляко допомагати.
«Не важливо, у якому виді чи роді військ ти служиш — ми усі виконуємо один обов’язок, адже зрозуміло, що стоїть на кону. Не буду приховувати: тут, на передовій, — важко. Можливо, навіть важче, ніж ми всі очікували. Ми тримаємося, не падаєм духом, даємо відсіч — щодня мінусуючи російське гарматне м’ясо», — запевнив «Койот».
«Койот» воював на багатьох напрямках. Довелося пережити і моменти успіху на полі бою, і невдачі та втрати побратимів.
«Якось наші хлопці трішки промахнулись і зайшли на позицію до рашистів. На дворі — темна ніч, вони із ліхтариками, а ще — із водою та продовольством… Дійшли до ворожого бліндажа і почули : „Стой! Кто ідьот?“ Тут рашистську ні з чим не переплутаєш, зрозуміли, що втрапили в серйозну халепу», — пригадав він.
Оцінивши ситуацію, бійці зрозуміли, що не залишається іншого варіанту, як бігти звідти.
«Бігли так швидко, що, мабуть, і професійні спринтери позаздрили б. Навіть воду окупантам не залишили! На ранок, завдяки нашій спонтанній „імпровізованій розвідці“ (із щасливим кінцем), а ще влучному скиду із дрона — у цьому російському бліндажі „задвухсотили“ до десяти орків», — повідомив чоловік.
Зазначено, що Олександр Завгородній перебував на Вовчанському напрямку, де росіяни вже традиційно використовують тактику випаленої землі.
«За кілька днів після нашої розмови прийшов наказ на переведення „Койота“ до однієї з бригад десантно-штурмових військ», — зазначили в Повітряних Силах ЗСУ.
«Койот» зауважив, що наразі відстань до ворога обчислюється в метрах.
«Попри усі випробування саме зараз я та мої побратими на усі сто впевнені, що ми там, де найбільше потрібні! І ми зовсім не переймаємося званнями, кар’єрним ростом, фінансами…» — наголосив боєць на псевдо «Койот».
Як повідомляла АрміяInform, два українські воїни — «Вишня» та «Коломия» — провели 45 діб в оточенні, чинячи спротив російським загарбникам і зрештою здійснивши сміливий прорив до своїх побратимів. Їхня історія — це доказ мужності, стійкості та незламності духу українських воїнів.
