На замовлення рф вони організували серію підпалів автомобілів військових та волонтерів, намагаючись перешкодити діяльності Сил оборони України. За матеріалами вироку, у липні 2024 року один із фігурантів…
Війна змінює людей, але є ті, хто повертається до неї знову і знову. Головний сержант взводу Дмитро з 32 окремої механізованої бригади у війську втретє. Пройшов строкову службу, воював у 2014-му, а з березня 2022 року — стримує повномасштабне вторгнення.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
Дмитро був у цивільному житті — водієм-дальнобійником, а на фронті став — провідником, який веде побратимів на позиції та повертає назад. І, як він сам каже, трохи «безбашенний».
Однієї ночі Дмитро втретє за зміну вів групу бійців на спостережний пост. Шлях пролягав через покинуті траншеї. Коли вони застрибнули в окоп, почалася стрілянина. Спочатку здавалося, що це вогонь від своїх, але просунувшись трохи вперед, Дмитро помітив ковдру на переході, якої кілька годин тому не було. Затаївшись, вони почули переговори росіян по рації. Реакція була миттєвою — граната, автоматний вогонь, підтягнулися побратими, і ворог був знищений. Троє окупантів втекли, але їх ліквідували дрони.
Війна не розділяє на «своїх» і «чужих». Коли суміжна бригада чотири доби не могла забрати поранену 26-річну дівчину, Дмитро пішов допомогти. Він знає, що на ньому відповідальність за кожного бійця, бо «кожного з них хтось вдома чекає».
Перед кожною місією Дмитро вивчає місцевість, запам’ятовуючи кожне дерево і канаву. Ведучи групи, ніколи не бере понад троє людей — великий натовп стає легкою мішенню для ворожих дронів і артилерії. Найдовший шлях до позицій, який довелося долати пішки, — 8 км.
Дмитро має два поранення, не рахуючи контузій. Востаннє уламок міномета зачепив його під час виконання завдання, але він встиг замінувати територію разом з інженерами.
Найкращий спосіб уникнути удару FPV, на його думку — ховатися. «У кущі, яму — головне, щоб дрон втратив тебе з поля зору». Якось чотири години сиділи в бійниці, поки довкола вибухали ворожі дрони.
Один із найскладніших моментів — евакуація бійця, який не міг самостійно рухатися. Дев’ять годин Дмитро допомагав витягувати його з-під обстрілів, долаючи втому та небезпеку. Побратими з сусідньої бригади допомогли завершити місію.
Окрім зброї, бронежилета і засобів РЕБ, у Дмитра є ще один особистий оберіг — три іконки та фото дружини. «З 2014-го діє», — посміхається воїн.
Як повідомляла АрміяInform, хто б міг подумати, що колишній офіціант та тесляр стане одним з найкращих операторів БПЛА в ЗСУ? Історія Валентина — це історія про те, як людина знаходить своє справжнє покликання навіть у найважчі часи.
