У 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка чекають на готових повернутися після СЗЧ і гарантують справедливе людяне відношення. Про це розповів…
Євген, відомий серед побратимів за позивним «Інструктор», ще недавно навчав дітей у школі на Київщині. Однак із початком повномасштабного вторгнення він залишив мирну професію та став на захист України. Сьогодні він командир роти стрілецького батальйону 58 окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗСУ.
Запеклі бої на передовій З 2023 року Євген служить у 58 бригаді, куди потрапив із резервної частини. За цей час він пройшов найгарячіші точки фронту — Авдіївський та Вугледарський напрямки. Серед найбільш напружених боїв він згадує Красногорівку, Степове та Вугледар. Штурми тут тривали з ранку до вечора, і завданням українських воїнів було стримувати ворога.
Євген зазначає, що тактика противника залишається незмінною — ворожі війська діють напролом, намагаючись взяти кількістю, а не якістю. Особливістю боїв на Вугледарському напрямку стало активне використання росіянами мотоциклетних груп: бойовики на швидкісних мотоциклах проривалися до позицій українських військ, закидаючи окопи гранатами.
Попри складні умови, мотивація бійців залишається високою. «Ми вже понад тисячу днів боремося за незалежність. Хто, як не ми?» — наголошує Євген. Він переконаний, що українці — нація, яка здатна пристосуватися до будь-яких умов і боротися до перемоги.
За його словами, у лавах ЗСУ нині воюють представники різних професій — вчителі, лікарі, механізатори, агрономи. «Людина — це така істота, яка вміє виживати. А якщо є мотивація, то ми переможемо», — додає він.
Командир наголошує на важливості відпочинку та моральної підтримки військових. Виснажені бої потребують регулярних ротацій та уваги до психологічного стану бійців. Водночас він вірить у перемогу: «Хочеться повернутися до кордонів 1991 року, і ми будемо над цим працювати. Але головне — не допустити, щоб ця війна повторилася за кілька років».
Звертаючись до цивільних, Євген закликає не боятися мобілізації та приєднуватися до лав Збройних Сил. «Війна — це недобре, але треба захищати свою землю, своїх дітей, своїх жінок. Ми вистоїмо, бо з нами правда», — підсумовує офіцер.
Як повідомляла АрміяInform, російські спецслужби та військові дедалі частіше намагаються впливати на родини українських військовополонених. Зафіксовано численні випадки, коли окупанти зв’язуються з родичами відразу після взяття захисника в полон.
