У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Ігор із Чутівського району Полтавської області — один із тих, хто щодня несе на собі тягар війни. Він — гранатометник 16 окремого мотопіхотного батальйону 58 бригади ЗСУ. Його робота — захищати позиції та відбивати атаки ворога.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
Щодня російські окупанти намагаються його знищити всіма можливими засобами: авіаційними бомбами, артилерією, мінометами та дронами. Проте він залишається незламним і навіть знаходить сили жартувати.
«На Донбасі було значно складніше, постійні штурми, застосовували навіть фосфорні боєприпаси. Тут теж небезпечно, але головне — бути уважним і обережним», — розповідає Ігор.
Одного разу він разом із товаришем дивом врятувався з-під обстрілу, коли 82-мм міни засипали їхній невеликий бліндаж. «Сиділи в укритті 2×2 метри, зрозуміли, що довго там не виживемо. Вирішили вибігти — і вчасно, бо одразу почали працювати 120-мм міномети», — згадує боєць.
Попри небезпеку, Ігор впевнено виконує свою роботу. Хлопець також розповідає про свій досвід використання РПГ-7, який вважає надійним та ефективним: «Можеш зробити кілька пострілів, якщо не влучив одразу. Коли бачиш, як ворог розбігається після пострілу — це дає наснаги».
Завдяки своїй витримці та професіоналізму Ігор знищив ворожу диверсійну групу, за що отримав державну нагороду — орден «За мужність» III ступеня. Його історія — це приклад відданості та справжнього бойового духу українських воїнів.
«Робота є робота, хоч і важка. Головне — щоб голова була на плечах», — підсумовує Ігор.
Як повідомляла АрміяInform, Олександр Столярець, позивний «Рембо», головний сержант єгерської роти 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, — людина, яка довела, що справжня мужність не знає перешкод.
