У перші дні вторгнення він став до лав Сил оборони, воював на Київщині, пройшов бої за Рубіжне, Сєвєродонецьк і Бахмут, командував ротою батальйону «Свобода», а нині…
Екіпаж самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика» з 92-ї окремої штурмової бригади розповів про свої бойові будні, підтримку побратимів та важливість злагодженої роботи в умовах інтенсивних боїв.
Відео з розповіддю артилеристів оприлюднили на офіційній сторінці бригади.
«Склад екіпажу САУ 2С1 практично не змінювався з початку повномасштабного вторгнення. А той, хто долучився до команди, адаптується доволі швидко. Головний секрет — підтримка один-одного та гумор», — йдеться у повідомленні.
Один з бійців, відповідальний за технічний стан машини, розповідає про свої обов’язки: «Моя задача — обслуговувати, дивитися, щоб все було чітко, щоб машина не підвела. Перевірка масла, заміна фільтрів, двигун, коробка, рівні. Подивитися, чи немає потягів, нічого. Дивитися за повітряною системою. І гусянку там треба витягувати. Один трак, щоб стягнути, і вона була більше натягнута, і щоб, раптом чого, не роздувалася». Він додає, що двигун у «Гвоздики» надійний та простий в обслуговуванні: «Яндзорський двигун, він хороший. Там нічого складного немає».
Найбільшим випробуванням, за словами бійця, є в’їзд на позиції під обстрілом: «В’їжджати під обстрілом — оце найважче. Страшно дуже. Ну, доводиться». До війни він працював шахтарем та електрослесарем, а у 2019 році підписав контракт та потрапив на службу саме на цю САУ.
Інший артилерист, мобілізований влітку, розповідає про прицільний пристрій PG-2, призначений для наведення гармати на ціль: «Я думаю, що будь-хто, який має руки і голову, з цієї роботи може справитися». Він також демонструє процес заряджання гармати та досилання пороху.
Третій член екіпажу виконує функції зв’язківця та відповідає за орієнтування машини для ведення вогню за допомогою бусолі.
Бійці підкреслюють важливість взаємодопомоги та згуртованості в екіпажі. «Якщо машинка ламалася, або були якісь проблеми в машині, то ми всі намагалися вирішити цю проблему. Чим швидше, тим краще. У нас хлопці дуже добрі і всі можуть допомогти. Якщо щось не зрозуміло, вони одразу підкажуть. Всі стоять один за одного, як без цього», — розповідають вони.
Попри втому та складні умови, артилеристи зберігають оптимізм та віру в перемогу. «Моменти бувають такі, коли морально, чесно, тяжке. Ми мотивуємо тим, що тут твоя сім’я. Ми просто робимо свою роботу і сподіваємося, що вона принесе користь нашій державі, і ми переможемо. Або ти знаходишся в розшуку і переховуєшся, або ти прийшов і працюєш разом з усіма, захищаючи, борючи свою країну», — підсумовують бійці.
Як повідомляла АрміяInform, Роман — молодший сержант 45 окремої артилерійської бригади імені генерала Мирона Тарнавського, який, попри ризики для життя, доставляє боєприпаси на вогневі позиції.
