Про одну з моделей повітряних суден, що були перетворені на брухт на ворожих летовищах у перший день нинішнього літа, — літак далекого радіолокаційного виявлення та управління А-50,…
Командир танкового батальйону 157 окремої механізованої бригади ЗСУ Станіслав на позивний «Жулік» розповів АрміяInform про бойову роботу танкістів у районі Курахового, чому сьогодні танки б’ють більше по ворогу прямою наводкою, ніж із закритих вогневих позицій, роль та ефективність цих бойових машин у сучасному бою, як танкісти борються з дронами та чому важливо збільшити фахову підготовку екіпажів.
Бої в районі Курахового
«Основне завдання танкових підрозділів тут — зупинити просування піхоти противника, знищення ворожих бліндажів та укриттів, ураження вогневих засобів, бронегруп, різної важкої техніки рашистів. Тобто максимально унеможливити штурмові дії окупантів у районі Курахового.
Зазвичай на цій ділянці фронту танки працюють «прямою наводкою». Це дуже ефективний спосіб стримування наступальних дій. Уражаються цілі рашистів, які розташовані на відстані до 4-5 кілометрів від танка. Останнім часом наші танкові екіпажі виконували бойові завдання, завдаючи вогневого ураження окупантам, які перебували біля населеного пункту Зеленівка.
Ворог зазнає втрат у живій силі, і його просування до Донецької траси вдається зупиняти. Ворог прагне за будь-яку ціну вийти на цю дорогу, перерізати комунікаційні та логістичні шляхи для наших підрозділів та створити новий «мішок» у Дачному.
Поховали під бетонними плитами «м’ясних штурмовиків»
Буквально днями наші танки «розібрали» ворожу піхоту в укриттях. Тоді вдалось поховати під бетонними плитами ангара «м’ясних штурмовиків», які от-от мали виконувати наступальні дії. Скільки конкретно їх там було, звісно ж, порахувати не можна. Але саме в цей день рашисти з цього села не йшли в атаку. Зіграли на випередження. Такі завдання виконуємо постійно, немає такого, щоб танк просто стояв в районі очікування. Бойової роботи завжди вдосталь.
Враховуючи, що танковий батальйон сформовано відносно недавно, вважаю, що хлопці — молодці. Всі мобілізовані, різного віку та різних регіонів України. Бойові виїзди тривають, робота кипить вдень та вночі.
Як таких танкових дуелей зараз немає. Так, більш масово це було на початку вторгнення та у 2022-2023 роках. Але зараз противник боїться виїжджати на лінію вогню, він чудово розуміє загрозу. Та й, крім того, сьогодні окупанти відчувають деякий дефіцит бойової техніки. За крайніми підрахунками Генерального штабу ЗСУ ворог втратив близько 9800 танків у війні проти України.
Т-64 залишається основним бойовим танком української армії
Танковий батальйон 157 окремої механізованої бригади ЗСУ воює на танках Т-64 різних модифікацій. У бойових діях ці машини зарекомендували себе з дуже позитивного боку. 42-тонний дизельний танк із сотнями міліметрів броні, трьома членами екіпажу та автоматом заряджання для 125-міліметрової основної гармати.
У Т-64, як порівняти із «72-м», простіша система управління вогнем, а це дає вищу швидкість стрільби. У бою як відбувається: хто швидше вистрілив і вразив ціль, той залишився живим і переміг.
Більш надійна ходова частина, але водночас двигун трішки слабший за Т-72, Т-80 та танків інших модифікацій.
Механізм заряджання в «64-му» трошки складніший, знову ж таки, на відміну від Т-72. Тут механізм заряджання налічує три основні частини. Це електрична, гідравлічна і механічна. У «72-му» простіше: електрична і механічна. Тобто немає цієї проміжної ланки — гідравлічної частини.
Двигун 5ТДФ взагалі дуже вибагливий до температурних умов. Якщо за температури −10-15 °С двигун для Т-72 можна запускати без прогріву, то у Т-64 треба гріти. Інколи навіть буває, що під час вищих температур потрібно додатково прогрівати. Це наразі проблема. Але за іншими параметрами та бойовими спроможностями цей танк майже не поступається Т-72.
Коли йдеться про бронювання, то башта у «64-му» краще захищена, корпус броні практично однаковий. Стосовно швидкості на трасі ці два танки, по суті, не відрізняються. Але щодо важкодоступних ділянок місцевості — прохідність краща все-таки у Т-64, у нього гусениці, які «видавлюють» болото. У Т-72 плоска гусениця, тому йому важче.
На сьогодні Т-64 залишається основним бойовим танком ЗСУ. Максимальна дальність стрільби гармати — до 10 км, а ефективний вогонь — 8,5 км. Він обладнаний приладами нічного бачення, тепловізором, який інтегрований у прицільний комплекс навідника та сучасними системами навігації та зв’язку.
«Мангал» свою місію захисту виконав, екіпаж живий
Найбільша загроза зараз — БПЛА противника. Що, власне, становить антидроновий захист танка Т-64? Є пасивний та активний захист від ворожих FPV-дронів. Пасивний — це наварена решітка, «кожух», захисні «корони», або ще їх називають «мангали».
Активний захист — звісно ж, системи радіоелектронної боротьби. Але, як показує досвід бойових дій, нині противник активно застосовує FPV на оптоволокні. І, на жаль, антидроновий захист фактично нівелюється, тому засобами РЕБ не можна ні виявити ворожі FPV-дрони, ні перешкодити їхній роботі через подавлення радіозв’язку між пультом і самою безпосередньо «ефпівішкою».
Тому наразі більш ефективну роль відіграє саме пасивний захист танка. У реальному бою це рятує екіпаж від знищення. Днями екіпаж Т-64 працював на напрямку і його атакували 6 FPV-дронів противника. Влучили в моторно-трансмісійне відділення, через це танк зупинився. Але «мангал» свою місію захисту виконав, екіпаж живий.
На нашому напрямку ворог старається менше використовувати протитанкові ракетні комплекси. З чим це пов’язано? Можливо, з дефіцитом протитанкових керованих ракет.
Фахову підготовку для танкістів треба збільшувати
Танк без екіпажу — це ніщо. Це просто бойова машина з бронею та зброєю. Щоб танк ефективно виконував завдання в бою, треба підготовлений та вмотивований екіпаж.
У навчальних центрах ЗСУ здійснюють фахову підготовку механіків-водіїв, навідників-операторів і командирів танків. Вона триває всього 20 днів. Цього вкрай замало, щоб фахово навчити мобілізованих керувати машиною та завдавати прицільних ударів по противнику. Підготовку треба збільшувати, й головне — підвищити якість самої підготовки. Теорія — це чудово, але треба збільшити кількість практичної складової. Особливо це стосується водіння та стрільб.
До нас приходять абсолютно різні люди за віком, психотипом та мотивацією. Одні схоплюють все швидко, а інші вчаться повільно. Деякі взагалі нічого не хочуть: ні знати, ні вчити. Це особливо стосується тих людей, які прийшли до нас зовсім нещодавно. Видно, люди не зовсім розуміють, для чого вони йдуть у військо, що їм треба захищати державу та свої рідні домівки від агресора. Ворог сам не зупиниться, ми його маємо знищити. Тому розраховувати, що після фахової підготовки солдат, який до того був цивільною людиною, прийде і буде повноцінно битися з ворогом на танках, не можна.
Звісно, ми намагаємось надолужити певні недоліки в його підготовці на місці, у військовій частині. Для того, щоб рівень виконання бойових завдань був кращим, і втрат було менше.
Бувало й таке, що приходять такі «фахівці», що не вміють лагодити навіть невеликі технічні проблеми. Наприклад, забився фільтр грубого очищення палива. Танкісти зобов’язані знати технічні можливості, порядок експлуатації та обслуговування танка. Та постійно утримувати бойову машину в бойовій готовності. Це ази.
-
- Фото Віталія Павленка / АрміяInform
-
- Фото Віталія Павленка / АрміяInform
-
- Фото Віталія Павленка / АрміяInform
Про роль танків
У сучасній війні танки є ключовим елементом для ведення як оборонних, так і наступальних операцій. Вони забезпечують мобільну вогневу міць і добре захищені бронею.
Деякі а ля експерти говорять, що роль танків у сучасній російсько-українській війні дещо знівельовано, аргументуючи це масштабом та інтенсивністю застосування БПЛА. Особливо FPV-дронів. Але це не так.
Коли на тебе наступає танк з антидроновим захистом та РЕБом, плюс він стріляє, і якщо немає протитанкових засобів, щоб його підбити, це дуже страшно. Це руйнівна міць, яку зупинити практично не можливо. Не потрібно забувати про стрільбу із закритих вогневих позицій. Це теж ефективний спосіб ураження противника, але вже на більшу дистанцію.
Танк може маневрувати, змінювати позиції для ударів. Але головне, що він зупиняє просування противника, який безперервно атакує. Це колосальна вогнева підтримка для наших піхотних підрозділів. Зрештою, допомагає зберігати життя нашим захисникам на передньому краї.
Скільки вже було випадків, коли вогнем з танкового озброєння у взаємодії з безпілотниками та іншими технічними засобами «розбирали» на великій відстані колони важкої бронетехніки противника на різних ділянках фронту. Цю роботу ефективно виконують танки.
Одна справа пряме попадання 125-мм снаряда, тоді техніка повністю знищується і стає небоєздатною, а інша справа — дрони, які несуть значно меншу бойову частину і не завжди виходить уразити противника.
Тому я б не був таким категоричним, на відміну від деяких експертів. У мене зустрічне запитання: як ви збираєтесь відвойовувати захоплені ворогом території, проламувати їхні оборонні позиції тощо? Питання, звісно, риторичне!».
Де зустрів широкомасштабне вторгнення рф комбат «Жулік»
Командир танкового батальйону Станіслав — випускник Національної академії сухопутних військ 2018 року. Він з Ужгорода. Відразу після випуску потрапив на посаду командира танкового взводу 17 окремої танкової бригади ЗСУ. Велику війну зустрів командиром роти в місті Щастя Луганської області. Тоді якраз з десантниками 79 бригади тримали оборону міста.
Не довгий період був заступником командира батальйону, потім пішов на підвищення — став начальником штабу танкового батальйону. У 2022 році виконував бойові завдання в районі Сєвєродонецька, Кремінної, Лисичанського НПЗ та Лимана. Далі — напрямок населеного пункту Велика Новосілка. Брав участь у контрнаступі та визволенні території правобережної Херсонщини. Потім знову була оборона Донеччини.
Торік очолив танковий батальйон 157 окремої механізованої бригади ЗСУ.
