У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Коли і як вдалось «затрофеїти» російський санітарний бронеавтомобіль «Лінза», чому машину переобладнали під бригадну командно-штабну машину, які функції тепер вона виконує на Покровському напрямку та по яким характеристикам канадійський Roshel Senator кращий за рашистський броньовик АрміяInform, розповів командир взводу зв’язку польового вузла зв’язку 117 окремої важкої механізованої бригади ЗСУ лейтенант Олександр на позивний «Турецький»:
російську «Лінзу» захопили ще у квітні 2022 року на Сумщині
«Під час боїв на Сумщині українські захисники захопили у росіян трофей — найновіший санітарний бронеавтомобіль «Лінза». Квітень 2022 року. Сили оборони знищували російські колони та вибивали ворога з населеного пункту Кияниця Сумської області. Це за кілька кілометрів від кордону з рф.
Наші воїни атакували з великокаліберних кулеметів рашистську машину, на повороті окупанти різко зманеврували. Враховуючи, що машина не стійка під час швидкості та має нюанси в керуванні, вона перевернулась на бік. Тоді ще взяли в полон російський екіпаж.
Деякий час «Лінза» використовувалась як евакуаційна машина для наших поранених захисників. Але вона себе продемонструвала дуже погано. Командування вирішило переформатувати її в командно-штабну машину для виконання функціоналу «штабу на колесах», управління військами рівня «батальйон — бригада». Тепер ця трофейна техніка використовується для потреб 117 окремої важкої механізованої бригади ЗСУ.
Особливості та характеристики машини
Російська техніка дуже важка — 15,5 т, має великі габарити: завдовжки — 7,1, завширшки — 2,5 м, а висота становить 3,5 м.
«Лінза» побудована на платформі російського броньованого КамАЗа «Тайфун-К». Повний привід, коробка автомат, електроніка, доступні всі можливі функції для поліпшення руху бездоріжжям, протимінний захист доволі високої якості. Точно витримує влучання великокаліберних кулеметів та удари навіть з гранатомета. На практиці перевірили — кулеметами не вдалось пробити бронь та лобове скло машини. Щодо потужнішої зброї — поки що не доводилось перевіряти на практиці.
Трасою комфортна швидкість їзди близько 70 км/год. Щодо пересіченої місцевості важко сказати, тому що машина не стабільна, високих швидкостей в неї не може бути в принципі. Так, вона «проходима», долає перешкоди, але швидкості на бездоріжжі в неї немає. Тобто 20, 30, інколи може бути 40 км/год. Це якщо дорога пряма, нормальна та рівна. А так дуже важко їй. Адже має велику вагу та високий центр ваги, тому вона не маневрена.
У «Лінзи» дуже висока підвіска над землею, плюс броня та важкий задній відсік, і вся вага в неї розташована не ближче донизу, а в центрі — ближче до верху. Тому «на віражах» дуже небезпечно. Треба, щоб був дуже досвідчений водій, який впевнено вміє керувати цією машиною.
Із цікавого є ще підкачка колес, гідравлічні гальма, спереду машини є лебідка, а ззаду — інстальований кран. рашисти використовували його для завантаження своїх поранених в машину. Цей кран можна використовувати й для допомоги інших транспортних засобів. Машина доволі економна, розхід палива більш ніж 20 л на сотню кілометрів в умовах більш-менш спокійної їзди.
Яке обладнання встановили в командно-штабній машині
Насамперед, всередині встановлена локальна мережа зв’язку на базі пристроїв ASL-SAN для спілкування екіпажу. Раніше такого не було, фактично зв’язатися з водієм на ходу не можна було. Як росіяни між собою комунікували, не зрозуміло.
Обладнано п’ять робочих місць: робочий стіл, екран, радіостанції та ноутбуки. Обладнане робоче місце командира бригади. Плюс робота забезпечується двома «старлінками», один в автомобільному виконанні — для забезпечення зв’язку безпосередньо під час руху, і один комплектується як звичайний «старлінк» для уже стаціонарного розгортання. Є, звісно, генератор, своє автономне живлення.
У машині є можливість встановлення пристроїв криптографічного захисту. Для забезпечення захищеного зв’язку під час керування боєм або під час комунікації та взаємодії підрозділів.
Яку роль виконує машина під час бойових операцій на Донеччині
Не завжди є можливість вчасно та оперативно розгорнути стаціонарний командний пункт, наприклад, батальйону або бригади. В цей час командно-штабна машина бере на себе роль цього командного пункту, може переміщуватися, постійно змінювати свою дислокацію. І з неї вже командир бригади або начальник штабу може вести якісне управління військами.
Також може бути маневровою машиною під час здійснення якихось штурмових дій. Командир може на ній перебувати відносно недалеко до лінії фронту і грамотно керувати своїми підпорядкованими підрозділами.
У зв’язку з тим, що ця машина, через свої великі габарити, привертає до себе значну увагу, дуже близько до лінії зіткнення не під’їдеш. Зазвичай ця відстань становить 20-30 км, може й ближче бути. Якщо в цьому, звісно, є необхідність. Все залежить від умов і обставин на фронті.
Як побудована робота «штабу на колесах»
Робота у цій машині побудована за принципом стандартного командно-спостережного пункту батальйону або бригади. Є головні екрани з відеокартинкою, на них виводиться за потреби будь-яка трансляція, наприклад з БПЛА, для командира. Він на своєму робочому місці, через канали зв’язку ставить завдання підпорядкованим підрозділам.
Поруч із командиром на робочих місцях за напрямками перебувають, наприклад, ППО, РЕБ, артилерія, розвідка, управління БПЛА тощо. Тобто люди з відповідних напрямків або служб бригади також входять в екіпаж, тут працюють, здійснюють керування боєм і надають усю необхідну інформацію командиру.
-
- Фото Наталії Кравчук / АрміяInform
-
- Фото Наталії Кравчук / АрміяInform
Roshel Senator за деякими показниками кращий за російську «Лінзу»
На озброєнні бригади є бронемашини Roshel Senator, деякі з них також застосовують як командно-штабні машини. Їх передали в межах міжнародної військово-технічної допомоги від Канади.
Якщо ці машини порівняти з російською «Лінзою», то вони за деякими технічними параметрами випереджають її. Приміром, канадські бойові машини значно легші, їхня вага близько 8 тонн залежно від комплектації та модернізації. «Рошелі» швидші, маневрені, нижчі щодо ходової, і що важливо — менш помітні.
Вони набагато кращі за «Лінзу» у контексті електроніки двигуна. Тому що тут у росіян все побудовано на базі КАМАЗа, плюс їхні інженери намагалися розробити для неї якісь «свої блоки» управління двигуном та бортові комп’ютери. Але це все має дуже примітивний вигляд, як і здебільшого вся побудована техніка росіян. Працює не зовсім логічно, як би мало працювати. Більше часу витрачається, щоб її освоїти. Простіше кажучи, «мозок» технологічно не дотягує.
У «Рошелях» це все набагато простіше реалізовано, бо по факту це Ford. А це найвищий рівень. Машину збудовано на шасі Ford F-550. Семилітровий дизельний двигун, коробка автомат. «Канадійка» не така помітна, як ця «Лінза». Але водночас вона менше, через це там менше робочих місць. Десантне відділення передбачає 6 місць.
Також машина менш броньована, у неї захист максимум від кулемета калібру 7,62 мм. Протимінний захист в «Рошеля» не дуже високого рівня, на відміну від рашистської машини. За рахунок того, що «Лінза» має V-подібну форму днища корпусу та вище піднята над землею, вона більш стійка до підривів.
Але Roshel Senator обладнаний системою захисту від зброї масового ураження. Автомобіль обладнано системою, яка може протидіяти хімічним, біологічним, радіологічним атакам, генеруючи чисте повітря усередині герметичної кабіни. Це однозначно великий плюс.
Не хотіли брати в армію за станом здоров’я
Олександр з Полтави. До широкомасштабного вторгнення працював у сферах, наближених до ІТ-індустрії та зв’язку. У ЗСУ потрапив наприкінці 2022 року. У «військкоматах» навідріз відмовлялись призивати, стан здоров’я не дозволяв. Але хлопець був дуже наполегливий. Спочатку служив у 5 танковій бригаді, з часом перевівся у 117 бригаду, яка якраз формувалася. Тоді вона була ще просто механізованою бригадою.
Позивний «Турецький» Олександру дав командир його підрозділу.
«Це трохи смішна історія. Ми проживали разом з командиром на одній локації. Якось перед першим бойовим виїздом я цілу ніч дивився якийсь турецький серіал, це була мелодрама. Мені чомусь набридли гостросюжетні бойовики про війну, і я вирішив переглянути щось «легеньке». Командир зранку: «будеш „Турецьким“! Так і прижилось», — розповів комвзводу Олександр.
