Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Російські строковики, які потрапили в полон, розповідають про умови служби та «винагороду», яку вони отримували за участь у бойових діях.
Про це йдеться в інтерв’ю з російськими військовополоненими, опублікованому в соціальному проєкті «Хочу жить», ініційованому Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими спільно з ГУР МО України.
Один з полонених, Максим з Новгорода, розповідає свою історію. Він працював у ресторані, доки не отримав повістку. Після кількох місяців служби його разом з іншими строковиками відправили у Курську область, обіцяючи, що їм доведеться лише копати окопи.
«У документах ми числилися на полігоні в росії, а насправді сиділи під землею під обстрілами. Мені платили 2500 рублів ($20) на місяць, цього вистачало на блок сигарет і дві банки енергетика», — розповідає він.
Умови служби стали для нього шоком: постійні обстріли, брак їжі та зв’язку. «Перші два дні ми їли сухпайки, а потім збирали виноград у посадках. А коли нас взяли в полон, я здивувався — не били, навіть дали чаю».
Сергій Толмачов також зазначає, що, за словами командирів, «буде мирно, ми займемося лише копанням окопів та будівництвом бліндажів», але реальність фронту виявилася жорстокою. Як і багато інших строковиків, він опинився на передовій, де, не маючи досвіду та потрібного оснащення, став свідком жахливих боїв.
Як повідомляла АрміяInform, двоє військовослужбовців 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади взяли в полон 14 росіян під час бойових дій на східному напрямку.
