У 2002-му — в Берліні. У 2003-му — в Барселоні. У 2004-му — в Афінах. У 2008-му — в Пекіні. У 2012-му — в Лондоні. Його суперники — найсильніші плавці планети. Його арена — олімпійські басейни й відкриті…
Швидкі рішення, холодний розум, професійна підготовка – це тільки частина факторів успішної евакуації і порятунку наших бійців на фронті. Гвардієць бригади «Червона калина» з позивним «Дантист» служить фельдшером медичного пункту батальйону. Зараз чоловік разом з побратимами перебуває на Покровському напрямку.
Історію бійця оприлюднила Національна гвардія України.
Медик розповідає, що «ланцюжок життя» для поранених побратимів на фронті має три базових елементи: «кейс-евак», «мед-евак» і «стабілізаційний пункт». «Дантист» з побратимами працює на медичній евакуації.
— Є декілька етапів евакуації. Кейс-евак працює від позицій наших побратимів де сталося поранення — броньованою технікою їх везуть до нас. Ми стабілізуємо пораненого, надаємо йому всю необхідну медичну допомогу і якомога швидше транспортуємо до стабілізаційного пункту. У нас є декілька пунктів чергування. Якщо поступає сигнал про поранених, ми намагаємося дізнатися якомога більше про стан бійців – легкий, середній, важкий, а також про характер поранення. Відповідно до ситуації ми приймаємо рішення. При цьому вони мають бути прийняті блискавично, — пояснює «Дантист».
Під час медичної евакуації швидкість дуже важлива, але не менш важливими є професійність і злагоджена робота евакуаційної команди. Поранення бувають різними. Хлопці розповідають, що, на відміну від Запорізького напрямку, під Покровськом збільшилася кількість вогнепальних поранень від стрілецької зброї. Також ворог активно застосовує отруйні гази. Все це вносить корективи у роботу медиків. Однин з принципів, яким намагається керуватися евакуаційна команда – постійне спілкування з пораненими бійцями.
— Ми підтримуємо не тільки візуальний, але і слуховий контакт: спілкуємося, кажемо, що боєць не повинен розслаблятися. Зазвичай, коли поранена людина потрапляє у нашу автівку, мозок думає: «я в безпеці, зараз мене врятують». Це розслабляє людину. Ми її підбадьорюємо, кажемо не спати, ставимо питання. Залишаємо її у свідомості, – розповідає гвардієць.
«Дантист» зізнається, що найважче – це коли доводиться рятувати близьку людину. У такому разі важливо залишатися з холодним розумом і не дозволяти, щоб емоції брали верх.
Легких еваків не буває, але якщо це твій побратим з яким ти ще вчора ділив шматок хліба, то дійсно це важче. Але треба підходити до цього з холодним розумом і розуміти, що від твоїх дій залежить його життя, тому ми переступаємо ці емоційні деталі і працюємо з холодним розумом, – каже медик.
Одного разу гвардієць отримав звістку про смерть свого побратима, з яким він був пліч-о-пліч з перших днів повномасштабного вторгнення.
– Це було дуже травматично для мене. Ввечері нам поступила інформація, що у нас був важкий поранений. Ми виїхали на точку евакуації і виявилося, що це мій побратим, якого я вважав загиблим. Він був у дуже важкому стані, але він був живий, і від нас вже залежало, чи житиме він у майбутньому. Ми приймали рішення дуже швидко, зробили все можливе. Він вижив. Це мотивує працювати в цьому напрямку і відноситися до своєї роботи відповідально, – ділиться спогадами «Дантист».
Як повідомляла АрміяInform, бійці 71 єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ одним ударом знищили 2 російських штурмовиків, а потім спалили кілька одиниць техніки.
