В умовах навʼязаної росією війни питання ефективної мобілізації та рекрутингу на військову службу стає пріоритетним для держави. Підривна діяльність кремлівських…
Навіщо знати, куди дивиться гармата танка Leopard у похідному положенні? Чи можна порівнювати німецьку бронемашину із радянським Т-64? Наскільки гучним є рев «Леопарда» у лісі? Що таке «Санта-Барбара» і як вона рятує життя танкістів? Скільки кілометрів проповзе поранений «Леопард» в аварійному режимі? Чи варто ставити на іноземну бронемашину захисні сітки, решітки чи екрани?
Про все це АрміяInform розповів екіпаж танка Leopard 2A4 з позивним «Лохматий» 33 окремої механізованої бригади.
Екіпаж повністю взаємозамінний — командиром може стати кожен
Командир танка «Білий», механік-водій «Токмак», навідник «Палій» і заряджаючий «Чечен». Не так давно всі вони мали цивільні професії, однак з початком широкомасштабного вторгнення стали до лав Збройних Сил України й опанували грізну бойову машину — Leopard 2A4.
Цей екіпаж зведений повністю взаємозамінний — кожен його член за нагальної потреби може виконувати обов’язки іншого. На базовому рівні цього вчили під час підготовки в Іспанії, а потім танкісти вже самостійно вдосконалювали свої навички після повернення в Україну.
— Ось Руслан і навідником уже воював, і заряджаючим, і механіком-водієм — ким він тільки не був. І командиром працював. Той хто, наприклад, від початку був заряджаючим, може стати й мехводом, і навідником, якщо це необхідно в бойових умовах, — каже «Білий».
Навчитися виконувати обов’язки побратима нескладно, запевняють вони. Звичайно, майстернішим буде той, хто воює навідником чи мехводом довше, однак базу повинен знати кожен і перевчатися довго непотрібно.
— Нічого складного немає, головне — зрозуміти. Екіпаж взаємозамінний має бути, бо якщо не дай Боже щось сталося, то заряджаючий бере керування на себе, навідник бере керування на себе. На танках у нас всі їздять, і по заряджанню, і по наведенню так само все знають, — запевняє командир танка.
Т-64 проти «Леопарда» — як «Жигулі» проти BMW
Навчання в Іспанії танкісти згадують із вдячністю та, посміхаючись, кажуть, що радо поїхали б повчитися ще. Двоє з них прийшли з піхоти, ще двоє, зокрема й командир танка, пересіли на «Леопард» з Т-64.
— На «Жигулях» їздили? А потім на іномарку пересідали — на BMW чи Volkswagen? Так це те саме, як пересісти з корча на нормальну машину — тут все для людей зроблене: ручки, підніжки, «наждачки» на броні, щоб ноги не ковзали та носа не набили, — показує «Білий» на спеціальне покриття на броні танка.
Однак і Т-64, на якому служив строкову службу та воював 2022 року в 4 окремій танковій бригаді, згадує тепло. Саме на цьому радянському танку він брав участь у Слобожанській наступальній операції, коли росіяни поспішно тікали з Харківської області.
— Смалили росіян так, що в них шуба заверталась. Куп’янськ, Табаївка — ми їх тоді гнали і довбали так, що якби дали б наказ, то і до Бєлгорода дійшли, але вийшли на кордон — і тпру, стоять! Так ми тоді в росію і не зайшли, — тішиться та водночас бідкається танкіст.
Воюючи тепер на «Леопарді», він з побратимами зауважує, що порівняно з ним 64-ка не має жодних шансів і годиться хіба що для стрільби із закритих позицій як ерзац-артилерія. Й у цьому, додають вони, Т-64 може бути доволі ефективним, адже його гармата забезпечує значну дальність та точність пострілів.
— Якби 40 років тому срср і НАТО «закусилися», то радянські танки із «Леопардом» і поряд би не стояли. «Леопарди» дуже гарні, вони і зараз хороші, але робилися ще у 1980-ті та були гарні у 1990-ті. А зараз дрони все змінили, — переконаний «Білий».
«Лохматий» Leopard тихо підкрадається і гарно маскується
Однак і зараз «Леопард» має значні переваги перед застарілими вже 40 років тому радянськими танками. Він не лише помітно більший та суттєво важчий, але й значно потужніший, швидший, маневреніший, просторіший. А також, попри понад 60-тонну вагу та двигун потужністю 1500 кінських сил, — тихіший.
Вже за 50‒70 метрів у лісі гудіння танкового двигуна чутно як роботу великого, але доволі спокійного сільськогосподарського механізму. Коли ж танк за 120‒150 метрів, то, аби його почути, потрібно спеціально прислухатися. І жодного нестерпного реву під час запуску чи божевільного гарчання під час руху.
Аудіально виявити «Леопард» на полі бою серед інших численних шумів, пострілів і вибухів практично неможливо. А за найпростішого маскування він стає малопомітним візуально. Танк, який нам демонструють, вкрито маскувальною «кікіморою», і він стає малопомітним вже на відстані 30‒40 метрів.
— Ми називаємо його «Лохматий», тому що він має таке маскування. Тут ось вже у деяких місцях пообривалося, тому видно броню. Але коли прикріпимо все назад, то його майже не видно, — каже «Токмак», який у зведеному екіпажі за мехвода, однак був також заряджаючим і мав бойовий виїзд на місці командира.
Як для таких розмірів бойової машини, маскування «Лохматого» «Леопарда» видається насправді дивовижним. Коли танк, який стояв на галявині, заїжджає вглиб лісової гущавини, ми бачимо його темний силует лише завдяки тому, що знаємо про його місцезнаходження.
— Конкретно оцей танк стояв на скошеному полі жовтого кольору, накритий так само, як оця сітка, — показує «Токмак» на «кікімору» на «Леопарді». — І його навіть не видно, якщо ти не знаєш, що він там є. А він стоїть і відпрацьовує по ворогу, він особливо навіть не замаскований, він стоїть і просто працює. І сто відсотків, що люди, які бачили відео його роботи, навіть не розуміли, що це таке там стріляє.
Підходити до «хижака» небезпечно з будь-якого боку
Перед тим, як заїхати назад до лісу, «Леопард» розвертає башту стволом гармати у напрямку до корми. Це транспортне положення, пояснюють танкісти, — саме так панцерник рухається на марші, так його заганяють на залізничні платформи чи трали.
Тож необізнаному цивільному не варто наближатися до танка з будь-якого боку — скерування ствола гармати зовсім не свідчить про те, що мехвод вас бачить.
— Траплялися інциденти, коли за кілька метрів позаду танка лишали машини, вважаючи, що напрям ствола гармати вказує на його передню частину. Тоді як усе було зовсім навпаки — то була корма, — пояснює «Токмак».
У цілому ж усе продумано — у танка передбачені навіть дзеркала заднього огляду, габаритні та стоп-сигнальні вогні. Завдяки цьому та гумовим накладкам на траках гусениць «Леопард» може легко їздити містом, вписуючись у транспортні потоки і не псуючи асфальт.
У комплекті обладнання, яке надають з танком, є навіть спеціальний проблисковий маячок, яким позначають великогабаритну техніку під час руху автомобільними дорогами загального призначення.
— Дзеркала заднього виду не зі скла були зроблені, а з металу, полірованої «нержавійки» так, що в них видно плюс-мінус як у дзеркало. Не суперчітко, але достатньо, щоб бачити, що там позаду, — каже «Білий».
Він схвально відгукується про те, як «Леопард» прилаштований до транспортування на тралах або залізницею у країнах ЄС. Німецька бронемашина чітко стає на платформу, тоді як у радянських танків під час транспортування залізницею з обох боків звисає по половині гусениць.
«Сів, „стартонув“, поїхав»: грація швидкої маневреності
„Леопарда“»
— Лупашить 80 кілометрів ґрунтовкою — тільки так! А по асфальту «сотку» піде за милу душу. Якщо всі вузли працюють досконало, то це чудова машина. 40 років тому це взагалі був танк — вогонь! — захоплено каже про «Леопард» командира танка «Білий».
Мехвод додає, що автоматична трансмісія дозволяє «не паритись» щодо перемикання передач. «Сів, „стартонув“ і поїхав», — жодного прогрівання та тривалого часу на розгін, щоб набрати швидкість, танк не потребує.
Також «Леопард» надзвичайно маневрений, а штурвалом бронемашини можна керувати однією рукою. Рухливість дає танку важливі, часто вирішальні переваги на полі бою, коли час рахують частками секунди.
— Ми завжди рухаємося — низинами, лісосмугами. Були випадки, коли підходили до ворога впритул — на кількасот метрів. У бліндаж ворогу («Білий» вживає інше слово на позначення російських окупантів. — Ред.) ствол засовуємо і стріляємо, — сміється командир танка.
Танк легко йде бездоріжжям — по грязюці, багну, сухому піску. Єдиною проблемою для нього може стати сирий пісок, на якому під час повороту «Леопард» може «роззутися», втративши гусеницю — вона зісковзує з котків. Утім, повернути «гусянку» на місце не проблема — це не потребує значних зусиль та часу.
«Аби не FPV, ми б уже „звєзду“ з кремля „Леопардом“ зірвали»
Головною загрозою для танка в бою танкісти називають баражуючі боєприпаси на кшталт «Ланцета» та FPV-камікадзе. ПТРК та міни також становлять значну небезпеку, але значно меншу, як порівняти з дронами.
— Аби не ці ефпівішки, ми б уже «звєзду» з Кремля «Леопардом» зірвали. Міни, скиди, гранатомети — то все таке, що можна пережити, втекти чи зманеврувати. А коли FPV «тулить» 180 кілометрів за годину — як від неї втечеш? — каже командир танка «Білий».
«Токмак» наголошує, що не можна недооцінювати ворога і вважати його дурним і слабким. Небезпечним на полі бою є все, однак найстрашнішим називає «Ланцет».
— Це ще крутіше, ніж FPV — це як десять FPV влітають у тебе. Щойно погода гарна, сонечко зблисне — зразу в небі Supercam, а значить і «Ланцет» може прилетіти. Не можна ворога недооцінювати, бо він багато вміє і добре вчиться, їх багато, в них ресурс великий, — зауважує він.
Танкісти згадують про руйнівні наслідки ударів «Ланцетами» та FPV по бронетехніці та показують місця влучання кумулятивного струменя — «шкура» цього «Леопарда» вже має трохи шрамів.
Натомість міни, кажуть вони, не становлять небезпеки для життя екіпажу.
— Міни, як горішки, воно тримає. Екіпаж просто такий чумний вилазить, на світло блимає. Контужені, але живі й цілі. В нас тут є ті, хто по декілька разів підривався. Таке відчуття, що голову в дзвін засунули й кувалдою по дзвону вдарили. У вухах гуде, але в нас тут вже 80% складу трохи контужені, тому це звичне діло, — каже «Білий».
«Це такий танк, що тут решітка тільки заважає»
Про «сараї», «мангали», захисні сітки та решітки танкісти відгукуються критично. Кажуть, що будь-які зайві конструкції значно погіршують маневреність танка. Їх важко встановити так, щоб вони не заважали повороту башти, а також вони заважають екіпажу швидко покинути бронемашину в разі потреби.
— Вона тільки заважає. Ну, можна обліпити, наварити цієї решітки. Але якщо отаку халабуду навариш зверху, то це і по маскуванню мінус — особливо ж її не заховаєш. Ми прикривали моторний відсік, спереду ставили, але все воно погано тримається — достатньо в посадку заїхати, і його знесе. Це такий танк, що тут решітка тільки заважає, — пояснює командир «Лохматого».
Натомість про встановлені на броню блоки динамічного захисту танкісти відгукуються схвально, визнаючи їхню доцільність. Користь є навіть від хомута з товстої гуми на одному із вразливих місць танка, бо він гасить кумулятивний струмінь. «Леопарди», кажуть вони, прийшли з Німеччини «голі», тому встановлювати динамічний захист довелося вже в Україні.
На відміну від захисних решіток, ці додаткові «аксесуари» у жодному разі не впливають на такі переваги танка у бою, як швидкість та маневреність, не демаскують його і не ставлять під загрозу життя екіпажу, якщо буде необхідно екстрено покинути бойову машину.
Визнаючи важливість засобів РЕБ, які також встановлені на танках, танкісти все ж більше покладаються на рухливість танка, маскування і дими, відстріливши які, «Леопард» так може «затуманити» поле бою, що сам пробирається по ньому майже навпомацки.
Де в «Леопарда» свята Варвара і як вона береже танкістів
Однією з найбільших переваг «Леопарда» перед старими радянськими танками бійці вважають так звану «Санта-Барбару» — спеціальний відсік башти, в якому розміщено боєкомплект із 15 снарядів, які зберігаються у спеціальних шухлядках-тубусах.
Назва цієї частини башти танка походить від легенди про святу Варвару — християнську великомученицю, яка вважається покровителькою артилеристів, саперів, військових інженерів та ракетників. Саме вона згідно з усталеною традицією забезпечує захист від смерті внаслідок вибухів, грому та блискавки.
В іспанській, французькій та італійській мовах словосполучення «Санта-Барбара» означає артилерійський льох чи приміщення для зберігання пороху та боєприпасів на військовому кораблі чи у фортеці. Раніше біля них встановлювали статуї святої як оберіг від вибуху.
У «Леопарді» «Санта-Барбару» влаштовано так, що вона повністю відокремлена від основної частини башти, й у разі вибуху боєкомплекту вибухова хвиля та уламки скеровуються та розлітаються назовні, а не всередину танка. Саме це дозволяє вберегти життя танкістів.
— Навіть у разі вибуху боєкомплекту екіпаж точно виживе і сам танк уціліє та лишиться на ходу. Ви точно бачили на відео, як вибухають зсередини радянські танки, як відриває башту. На «Леопарді» такого ніколи не може трапитися, якщо боєкомплект розміщено тільки в «Санта-Барбарі», — каже командир танка.
Останнє уточнення важливе, адже в танку є також стелаж для БК, на якому можна зберігати додаткові снаряди, збільшуючи боєкомплект танка до 42 снарядів. Однак зараз танкісти цього не роблять, бо тоді небезпека детонації внаслідок влучання ворожого боєприпасу надто висока.
— Погано, що пульок малувато, всього 15 штук. Але в БК стелажі ми снаряди не закладаємо, бо це надто небезпечно. Тепер ними користуватися не можна в жодному разі, хіба що тушонку там зберігати чи ще щось, бо додатковий простір усередині танка з’являється, — пояснює «Білий».
Важкопоранений «Леопард» проповзе ще 5‒7 кілометрів
Крім «Санта-Барбари», Leopard має ще кілька «фішок», які допомагають рятувати життя танкістів. Одна з них — можливість продовжувати рух у спеціальному аварійному режимі навіть у разі ураження ворожим боєприпасом моторного відсіку.
— Щоб уціліти, у нього є багато функцій. Наприклад, коли у двигун FPV прилітає, то екіпаж переключає його в аварійний режим і далі може ще якийсь час їхати. Ще 5 чи навіть 7 кілометрів може проїхати, поки з мотора все не витече і він увесь там не вигорить повністю, — розповідає «Білий».
Крім того, у закритому корпусі танка створюється надлишковий тиск, який дозволяє вберегти екіпаж від шкідливого проникнення ззовні — хімічної, біологічної чи навіть ядерної загрози.
Також це дозволяє «Леопарду» непогано «плавати» — точніше, долати водні перешкоди вбрід. Головне, зауважують танкісти, щоб дно було достатньо твердим і танк не всмоктало у мул.
Вода не зупинить «Леопарда»: репортаж АрміяInform про те, як німецькі танки форсують річки на Донеччині
— Перевіряєш повністю всі вузли, щоб все працювало. Один важіль клац — і все повністю герметично закриває. Вмикаєш дренажні насоси, трюмні насоси. Вмикаєш систему проходження броду, у механіка-водія є манометр, який показує, чи тримається тиск, чи працює система — і вперед, — каже командир танка.
На відміну від радянських танків, які перед зануренням потрібно довго конопатити, у «Леопарді» все робиться автоматично. Броньований «хижак» легко подолає водну перешкоду завглибшки до трьох метрів.
Чітко поклали «лом» у корму ворожому танку
Ворожі бліндажі й укріплення, піхота та бронетехніка — екіпажам «Леопардів» доводилося працювати по найрізноманітніших цілях. Танкісти розповідають про знищення колони ворожої бронетехніки з 8 одиниць та сутичку з російським танком, який закінчився для ворога ганебною поразкою.
— Одним «Леопардом» хлопці з нашої роти «розібрали» всю цю колону, яка їхала. А саме ось цей «Леопард» — в інтернеті можна знайти відео — чітко поклав «лом»у корму російському танку, з яким ми зіткнулися в одному із сіл на Донеччині, і він кинувся від нас тікати. Його аж розвернуло після влучання, — розповідає «Токмак».
«Ломом» танкісти називають бронебійний снаряд. Цей влучний постріл завдяки лазерному далекоміру та чіткому прицілюванню вдалося зробити на відстані 3 км 200 м. Однак потім далекомір дав збій, а ворожий танк почав маневрувати та виходити із зони ураження.
— Ми, звісно, по ньому весь БК випустили. Падало поряд із ним, падало перед ним, падало за ним, але без точного заміру відстані влучити стало дуже складно. Та копоті ми тоді йому задали добряче, — каже танкіст.
«Леопард», наголошує він, чудова бойова машина, але, як і будь-яка техніка, лише у разі, коли всі вузли, агрегати та пристрої працюють бездоганно. У разі поломок якість бойової роботи танка падає. Утім, він у будь-якому разі лишається набагато кращим за старі радянські танки, на яких воюють росіяни.
