Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Знайомтеся: командир мінометної батареї старший лейтенант, на ім’я Яков. І саме під його керівництвом було уражено близько 15 одиниць озброєння та військової техніки, а також 42 особи живої сили противника.
Наразі військовий успішно виконує завдання в районі бойових дій на одному зі складних напрямків фронту у лавах 66 окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго.
АрміяInform розпитала армійця про його бойові будні, навчання, мотивацію, шлях до війська, знищеного ворога і не лише.
У військо Яков прийшов у 2022 році, покинувши своє цивільне життя та автомобільний бізнес. Йому 32 роки, родом із Сум.
Пригадує, що через декілька місяців після початку широкомасштабного вторгнення пішов до військкомату і вже наступного дня відправився на навчання:
«БЗВП тривала понад місяць (артилерійська спеціальність — ред.). Була як теоретична частина, так і практична. На навчаннях інструктори подавали велику кількість дійсно корисної інформації, ділились власним досвідом. І це все — в максимально стислі терміни».
Найяскравіший спогад з БЗВП, пригадує, — це практична частина.
«Зокрема, ведення вогню з різних типів озброєння. З деяких — вперше для мене. Було цікаво і корисно. Але було б непогано подовжити терміни навчання для новобранців, а також актуалізувати деякі дисципліни під сучасні реалії війни. Можливо, це реалізували за ці роки, адже мій досвід БЗВП датується 2022 роком», — говорить військовий.
Згодом Яков брав активну участь у створенні взводу БПЛА.
«Наш робочий процес пройшов певні етапи еволюції та природнім шляхом доріс до повноцінного взводу. Тому його створення, скажімо так, назріло і дало нам поштовх для розвитку. Дуже добре, що командування нас підтримувало як на етапі розвитку, так і у створенні взводу. Складність в нашій справі викликає критична потреба постійного руху і вдосконалення, ми не стали винятком. Кожен день противник намагається перешкоджати роботі, потрібно постійно змінюватись, розвивати технічні засоби, розробляти і імплементувати нові методи роботи, навчати людей. В цьому і полягає основна складність», — міркує офіцер.
А свого часу саме під керівництвом старшого лейтенанта було уражено близько 15 одиниць озброєння та військової техніки, а також 42 особи живої сили противника.
«Це було досягнуто завдяки нашим талановитим бомберам і операторам FPV в першу чергу. Звісно, найкращі відпрацювання були під час зимових та осінніх активних дій ворога. Тут можна пригадати БМП, повну з десантом, яка була уражена ще на під’їзді. Або спалений і кинутий „Тигр“, який покинула російська спецура. Або масовані спроби заходу на наші позиції групами піхоти з подальшим їх ураженням», — говорить він буденно і лаконічно про свою роботу.
Запитуємо, чи не страшно офіцерові та командирові під час бойових вилазок, і якщо так — то як справляється з ним.
«Спочатку всім страшно, але зі здобуттям досвіду і розумінням певних процесів страх відходить на другий план. Скажу так, піхоті на позиціях в рази важче, і від нас дуже багато залежить в забезпеченні їх очима і вогневим впливом».
На уточнення, що б ви військовий хотів порадити цивільним, які з різних причин досі не приєдналися до Сил оборони, Яков підкреслює, що це відбувається, зокрема, в тому числі через страх.
«Скажу, що більше лякає невизначеність і невідомість. Тому потрібно готуватись і тренуватись, щоб зменшити вплив цих факторів».
І традиційно запитуємо, що для військового буде перемогою в російсько-українській війні:
«Мати стійкий мир і впевненість в світлому майбутньому для наших дітей в вільній демократичній країні».
Фото з особистого архіву Якова
