На замовлення рф вони організували серію підпалів автомобілів військових та волонтерів, намагаючись перешкодити діяльності Сил оборони України. За матеріалами вироку, у липні 2024 року один із фігурантів…
Начальник медпункту старший лейтенант медичної служби Юрій Фостус з позивним «Кабан» та його помічниця санітарна інструкторка Владислава з позивним «Пума» служать у 21 окремому батальйоні спецпризначення Окремої президентської бригади. Сьогодні вони вкотре проводять заняття з тактичної медицини для новоприбулих до батальйону солдатів.
Такі тренування бійців вже після прибуття з навчального центру до батальйону — обов’язковий елемент продовження навчання. Жоден солдат не піде на виконання бойових завдань, доки не пройде додаткової підготовки, в тому числі і з тактичної медицини.
Як відбувається підготовка з такмеду та чому вона необхідна кожному новоприбулому до батальйону бійцеві, інструктори розповіли кореспондентам АрміяInform.
Доки не впрієш — доти не вмієш
Під час тренувань ті, хто добре опанував основи тактичної медицини під час БЗВП, мають нагоду і змогу освіжити та міцніше закріпити свої знання. Ті ж, хто був менш уважним та старанним, зобов’язані надолужити згаяне.
— Таке навчання відбувається з усіма новачками. Працюємо у малих групах — від 4‒6 до щонайбільше 10 бійців, щоб мати змогу приділити увагу кожному, — розповідає Владислава.
Медики мають твердо впевнитись, що новоприбулі бійці на достатньому рівні оволоділи необхідним набором знань, умінь і навичок для того, щоб у разі поранення мати змогу надати першу медичну допомогу собі чи побратиму.
Для цього з кожною черговою групою поповнення вони знов і знов проходять той самий набір занять, вправ і тренувань. Адже, як каже українська приказка: «Доки не впрієш — доти не вмієш».
— З новачками ми завжди проходимо алгоритм MARCH і на практиці закріплюємо знання, відпрацьовуємо навички. Це потрібно для того, щоб вони не розгубилися на позиції та під час бойових дій, щоб все зробили максимально правильно, — каже вона.
Як не хоче, то ще гірше, як не вміє
— Коли новачки приходять, ми до них ставимось так, ніби вони абсолютно нічого не знають. Ми розуміємо, що на БЗВП вони вже проходили навчання, але нам необхідно пересвідчитись у рівні засвоєння ними знань, — пояснює начальник медпункту старший лейтенант Юрій Фостус.
Саме для цього медики працюють у малих групах, які, до того ж, можна розділити попарно таким чином, щоби бійці тренувалися один на одному й один одного перевіряли.
— Сьогодні вони зацікавлено слухають, відповідально працюють. Тому їх було легко тренувати — вони допомагали один одному, накладали турнікети, робили перев’язки. Самі перевіряли, чи якісно наклали турнікет, — задоволено каже «Пума».
Новоприбулі бувають різні, пояснюють медики. Комусь простіше все пояснити і навчити необхідному, когось же слід змусити. Не так страшно, коли людина чогось не вміє, зауважують вони — набагато гірше, якщо вона не хоче вчитися.
Не всі відразу розуміють, куди вони потрапили, що вони вже справді на війні. Тому інколи доводиться змушувати. Дуже погано, коли людина сама не усвідомлює, наскільки жахливими можуть стати наслідки її недбальства, переконані медики.
Кому до поту, а кому в охоту
— Усіх тих, хто до нас приходить, ми повинні навчити, щоб вони не розгубилися в бойових умовах. Вони, звичайно, вже не вперше бачать ці турнікети та бандажі, але ми прекрасно розуміємо, що часу та можливостей для доведення знань й умінь до досконалого рівня завжди недостатньо, — пояснює Владислава.
Вона не приховує, що не лише ставлення бійців, але й рівень їхньої підготовки після проходження БЗВП може бути різним. Є ті, хто після навчального центру справді мають достатній рівень знань та навичок, однак є також і ті, хто згаяв час намарно і не засвоїв на достатньому рівні навіть найнеобхіднішого мінімуму.
— Трапляються такі випадки, коли вони думають, що мають лише навчитися стріляти з автомата, а все інше їм не дуже потрібне. Я з таким доволі часто стикався. Через це ми обов’язково проводимо навчання всіх новоприбулих і потім стараємось повторювати їх кожен раз, щойно випадає така можливість, — розповідає Юрій.
Через таке ставлення декого доводиться змушувати вчитися, вдаючись до дисциплінарних заходів. Натомість завжди тішить, коли у навчальній групі є один чи двоє мотивованих бійців, які задають тон і стають прикладом, за якими тягнуться інші.
— Для нас важливим є те, що ми виклали їм зараз, чого ми навчили їх саме тут. Тому що ми розуміємо, що відтепер відповідальність за їхню підготовку лежить на нас, — наголошує «Пума».
Хто може стати бойовим медиком: інструкторка з такмеду «Ластівка» розповіла, скільки часу потрібно на підготовку з нуля
Правдивість цих слів підтверджує інтенсивне тренування, під час якого Юрій і Владислава викладаються на всі 100%, працюючи то з усією групою бійців одночасно, то розділивши їх на пари чи виокремивши когось одного.
Помітно, що медики ставляться до своєї місії надзвичайно відповідально та старанно.
