Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
19 листопада — 1000 днів від початку широкомасштабного вторгнення російської федерації в Україну.
Військові журналісти Телерадіостудії МО України «Бриз» запитали людей на вулицях Одеси — якою для них була ця тисяча днів.
«Я з Донецька, тож я бігла сюди, в Одесу. Потім мені треба було бігти в Румунію, і там будувати нове життя, потрібно було перевезти моїх родичів туди. В мене батько, він вже пенсіонер. Був у Бахмуті, в той період, коли його розбомбили вщент», — розповіла Аліна, мешканка Донецька.
Адаптуватися до нових реалій, напевно, було найважче, поділилася одеситка Аліна. Воно і зараз лишається найважчим.
«Звісно, я би хотіла, щоб стабілізувалася ситуація в країні і щоби поскоріше закінчилася війна. Як було до початку взагалі, не тільки повномасштабного, як було до початку війни 2014 року», — розповіла Аліна.
Поки ж одеситам боляче і важко.
«Дуже боляче, що помирають, бомблять нас по цей день. Дуже ми віримо, що це все скоро зупиниться», — зазначила, своєю чергою, Анастасія.
Правда, не всі налаштовані оптимістично. Щодо фіналу війни, то одеситка Катерина каже, що хорошим варіантом війни буде «не капітуляція».
«Якщо чесно, то я не думаю, що це буде скоріше, ніж за 5 років. Мені здається, що це дуже багато часу займе», — зазначила Катерина.
Взагалі ж, констатують одесити, фінал може бути одним — ми переможемо. Так або інакше. Адже іншого виходу просто немає.
Нагадаємо, АрміяInform разом з істориком Василем Павловим розповіли головні етапи цієї боротьби, які змінили не лише Україну, але й світове сприйняття нашої держави.
