Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
У Харківській області росіяни намагаються наступати в напрямку Куп’янська, незважаючи на колосальні втрати живої сили, озброєння та військової техніки.
Про це в ефірі «Суспільне новини» розповів командир батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес» 92 окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка капітан Юрій Федоренко.
— Тактика [ворога] залишається незмінною. Коли у противника є можливість застосувати активно легкоброньовану чи броньовану техніку — він її застосовує. Але значну кількість цієї техніки противник втрачає на полі бою — до 90% та, що опиняється в зоні ураження наших як протитанкових засобів, так і дронів. Для дальньої логістики противник застосує легкоброньовану техніку достатньо активно, — повідомив він.
Коли бронетехніка ворога вичерпується, окупанти пересідають на мотоцикли та багі, коли ж бракує і їх — йдуть пішки.
— Коли в противника закінчується ця техніка, він вдається до штурмів за рахунок високоманевреної — двоколісні мотоцикли, багі, інші автівки типу пікап. Коли їх бракує в моменті часу, — це переважно жива сила. Вони рухаються по посадках, перебігають в чистому полі і таким чином намагаються максимально скорочувати дистанцію і накопичуватися, — повідомив військовий.
Подекуди ворожим солдатам доводиться долати дуже значні відстані пішки лише для того, щоб вийти на власні передові позиції чи штурмові рубежі.
— На деяких мітингах противник пішов входом до передових позицій йде в районі 12-15 кілометрів. Крок за кроком вони намагаються доходити, накопичуватися і переходити до ударно-штурмових дій, — розповів Юрій Федоренко.
Втрати окупантів при цьому надзвичайно високі, однак вони все одно продовжують іти.
— Під час таких переміщень противник несе дуже суттєві втрати, прямо дуже суттєві втрати. Виникає запитання чому вони пруть, чому вони не здаються в полон, що може мотивувати в чистому полі перебігати від однієї посадки до іншої, розуміючи, що з 8 людей, які біжать, з 8 окупантів, які біжать добігає один чи два, вони ж це бачать, що мотивує рухатись вперед? — задався питання офіцер і далі сам на нього ж відповів.
За словами командира дронарів, окупантами рухає тваринний страх перед власними поплічниками.
— Це тваринний страх перед своїми ж. Окупант розуміє, що у разі, якщо він повернеться в тил, він не зможе бути почути своїми, — його гарантовано або знищать, або публічно покарають, і там є ще ряд інструментів і примусу. Тому окупант обирає для себе смерть на полі бою, ніж повернення до своїх, — пояснив він.
Вперше ефективність описаної тактики та ставлення до власних солдатів росіяни збагнули під Бахмутом і згодом масштабували її на всю російську армію.
— Ця тактика дала противнику результати під час Бахмутської кампанії, коли «вагнера» лізли вперед. Після цього російсько-окупаційні війська прикинули, що жива сила є найдешевшим ресурсом, що ця тактика працює, і сьогодні за таким сценарієм працюють більшість підрозділів російських окупаційних військ — як контрактників, так і тих, які їх підтримують — спеціальних загонів і приватних військових компаній типу «шторм зет», — розповів Юрій Федоренко.
Раніше АрміяInform повідомляла, що на Куп’янщині у Харківській області ворог «пре всім, чим може», зазнаючи колосальних втрат.
До речі, якщо вас цікавить спеціалізований та аналітичний контент про військову справу – підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
