Проте реальність значно масштабніша. Сьогодні цей навчальний заклад є інтелектуальним центром оборони, що готує фахівців, без яких неможлива сучасна війна. Офіцери бойового…
На його броні — синьо-жовта стрічка від молодших братів, американський прапор від інструктора зі стрільби та шеврон 72 бригади з гаслом «Україна або смерть». Їхніх піхотинців «Дракон» прикривав, тому отримав подарунок на знак подяки та солідарності.
Історію бійця оприлюднили Десантно-штурмові війська ЗС України.
Артилеристу «Дракону» 22 роки. На цивілці був популярним футболістом. Потім служив строкову службу в нашому артдивізіоні. До «дємбєля» залишався 21 день — і почалась широкомасштабна війна. Хлопець відразу підписав контракт з артилерією, а сказав про це батькам тільки під час першої відпустки.
«Я пояснив, щоб не зовсім вірили новинам, бо все не так погано, як по телевізору показують. Тато прийняв, а мама все одно переживає. Я їм телефоную і кажу: “Ми підарів замочили! Мам, я живий, п’ю каву, їм кашу, все добре”. Усі пацани, з якими я служив строкову службу, підписали контракти один за одним в нашій бригаді. Побратимство — це важлива штука. У ЗСУ все не настільки страшно, як вважають цивільні. Страшно має бути тим, хто до нас прийшов з війною», — каже артилерист.
«Дракон» зазначає, що йому також інколи буває страшно: коли ворог дуже сильно обстрілює. І розповідає, як рятується від переживань:
«Коли чую, що ось-ось має по нас прилетіти, то відволікаюсь. П’ю каву, курю дзиґарі в бліндажику, розказую хлопцям приколи, щоб вони голову не опускали. Ворог тоді влучив в порохові заряди. Пряме попадання в погреб, але всі наші залишилися живі. По нас працювали 4 години прицільно… Але порохи — це єдине, що вони знищили», — говорить десантник.
Особовий склад залишився живий. З гарматою М777 теж все добре. Артилеристи назвали її «Марухою». Настріл у неї чималенький — три тисячі пострілів. Гармата бойова і навіть була «поранена» через ворожий «Ланцет», але ефективно працює далі. «Дракон» відгукується про неї з любов’ю.
«Мені подобається моя гармата. Усе просто, швидко і надійно. У нас були випадки, коли один постріл — і мінус танк! Інколи з кількох снарядів вдається вразити техніку. Попадання залежить від порохів і від навідника. Буль-буль! Бах-бах! І все чотко», — каже військовий.
«Дракон» — навідник, до речі. Він пишається належністю до
Десантно-штурмових військ та гідно виконує бойові завдання. Вони з побратимами живуть під землею, ефективно мінусують противника і витримують всі складнощі служби. Бо насправді ж хто, крім них?
«Якби було більше заміни, ми могли б краще їх гнати далі»,— додає боєць.
Раніше АрміяInform повідомляла, що Сили оборони розповіли історію інженера-механіка Віталія та як він воював у Вугледарі.
