Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Є фейки, які повторюються з певною періодичністю. Аналітики називають їх циклічними. Скільки б разів цю брехню не спростовували, люди вперто на неї ведуться. Поширюють знову і знову. Особливо в соцмережі Фейсбук.
Один із таких фейків ви впізнаєте одразу: «троє поранених військових, які непритомні лежать у шпиталі: Олексій Дьомін, Віктор Глушко і Микола Мілехін. Хто знає їхніх рідних і т.п.». Ця «качка» може відрізнятися іменами, локацією шпиталя, містити прохання «передати по групах, чатах чи особистих контактах».
Що роблять фейкороби щоразу? Нічого вигадливого — перепаковують стару цукерку в нову обгортку та знову збирають десятки тисяч поширень від співчутливих українців.
Поширюють ці фейки найрізноманітніші люди. Від студентів до пенсіонерів. Тобто рівень освіти, очевидно, ролі не грає.
Чому ж на фейк, який неодноразово розвінчували, люди продовжують вестися?
По-перше: рівень довіри до військових і волонтерів у суспільстві досить високий.
По-друге, люди хочуть допомогти в біді, навіть незнайомцеві. Тому, коли читають, що хтось потрапив у біду, їм затьмарює розум — спочатку вони реагують на заклик, а вже потім перевіряють інформацію. Тим паче зробити репост — нічого не вартує.
Що важливо знати, аби не вестися на подібні фейки?
По-перше, якщо в дописі чітко вказують повні імена та прізвища військовослужбовців, то їхні особи встановлені. В такому разі їхніх родичів шукають через реєстри і документи, а не через Фейсбук.
По-друге, в Збройних Силах України військовослужбовці заповнюють по кілька анкет, де вказують дані рідних.
Тому, не допомагайте пропагандистам своїми необдуманими поширеннями. Краще нехай хтось подумає, що ви «не співчутливий» і «черствий», ніж коли вас будуть звинувачувати у роботі на ворога.
