У 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка чекають на готових повернутися після СЗЧ і гарантують справедливе людяне відношення. Про це розповів…
Історія «Діда», мобілізованого директора дитячого оздоровчого комплексу, який воює у складі Нацгвардії на Покровському напрямку.
Відео з «Дідом» опублікувала Національна гвардія України.
У нього вже третя ротація. За цей час встиг стати головним сержантом роти.
«До війни я був директором дитячого комплексу, приблизно на 500 людей. Займався волонтерством. Почалася війна, теж допомагав. І це возилися, возилися, возилися. Потім прийшла мені повістка, питань нема: «хоп» — і я у вас уже в частині», — розповідає нацгвардієць.
Штурми на Покровському жорстокі. Однак з допомогою побратимів вони тримаються.
«Три дні вони конкретно штурмували, а потім вже так уже потрошки. Ми їм давали три дні нормальної відсічі, вони зрозуміли, що вони там не пройдуть. Вогнева підтримка взагалі чотка тут. Дрони їх задовбують, артилерія, міномети», — запевняє «Дід».
Однак, зазначає він, постійні штурми — виснажують.
«Тобто ти так сидиш уже тих 5 діб, ти майже не спиш, бо там нереально спати. Просто наче очі закриваєш і спиш, але ти не спиш. Сидиш собі просто, очі закрив, але все чуєш. І це виснаження організму. Наче знаєш, що тобі треба встати, а ти не можеш», — розповідає воїн.
Але, додає гвардієць, сили знаходити треба. Для родини, для дітей.
«Малого граната є, мені подарував ще на початку, як я пішов на війну. Каже: «На тобі гранату, вона допоможе. Така маленька, дитяча граната, вона постійно зі мною. Це оберіг. Я не знаю, що допомагає. Але янгол-охоронець є — 100%», — констатує він.
АрміяInform вже розповідала яскраву історію Максима — розвідника 95 десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України.
