Про обмін полоненими і співпрацю з ООН, про Міжнародний Комітет Червоного Хреста і права військовозобов’язаних та чимало іншого кореспондентка АрміяInform запитала в Уповноваженого Верховної Ради…
З командиром танкової роти 33 окремої механізованої бригади на позивний «Фін» знайомимося під час навчань екіпажів з подолання водних перешкод.
На війні «Фін» третій рік, до широкомасштабного вторгнення росії працював у банківській сфері. Після мобілізації брав участь у Харківській операції, воював на Запоріжжі під час контрнаступу минулого року, і тепер він на Донеччині разом з побратимами нищить ворога на танках Leopard 2A4.
«Фін» був серед перших танкістів, які почали працювати на німецьких панцерниках, які торік надійшли в Україну від західних партнерів.
АрміяInform з нагоди Дня танкових військ розповідає його історію.
Початок великої війни
— Широкомасштабне вторгнення я зустрів вдома у Бучанському районі Київської області. Почув, як почали бомбити аеропорт Гостомель. Перший вибух стався приблизно об 5:30 ранку. Я тоді вибіг на вулицю, і за кілька хвилин вже з новин дізнався, що почалася війна, — згадує військовослужбовець.
«Фін» навчався банківської справи та закінчив військову кафедру за спеціальністю командира танкового взводу. Після навчання працював у банку, а вже у жовтні 2022 року мобілізувався та отримав розподіл на командира танкового взводу, тоді ще в 4 танкову бригаду:
— Спочатку працювали з танками Т-64 та Т-72. Це були основні наші танки, працювали на Харківському напрямку.
Навчання за кордоном
Пізніше «Фіну» запропонували поїхати навчатися на іноземній техніці, при цьому спочатку навіть не повідомляли, що це будуть саме танки Leopard.
— Пізніше нам вже довели інформацію, що ми їдемо навчатися на іноземній техніці, а саме на танках Leopard 2A4. Навчання відбувалися в Польщі, приблизно 40 днів.
«Фін» запевняє, що цього терміну достатньо, щоб опанувати нові панцерники, тому що усі військовослужбовці вже мали значний бойовий досвід.
— Багато хто пройшов Бахмут, брали участь у Харківській операції. Танки майже всі їдуть однаково. І нам, як тільки почали навчатися, це дуже легко далось, — додає «Фін».
У Польщі він проходив навчання на польському танку, а коли вже повернувся в Україну, то йому дістався один з «Леопардів», які передала Норвегія. Наразі працює ціла танкова коаліція країн, яка передає в Україну танки різних модифікацій.
— Танки з різних країн дещо відрізняються комплектацією, мають різні кулемети. Також є відмінність у приладах, «нічниках», у деяких є камери заднього огляду. Але загалом відмінності не такі, щоб не можна було розібратися чи потрібно було додатково навчатися, — пояснює «Фін».
Перше завдання
На «Леопардах» його підрозділ працює вже півтора року. «Фін» отримав один з перших таких танків, які прибули в Україну.
— Перше бойове застосування у мене було на цьому танку під час контрнаступу в Запорізькій області у 2023 році, населений пункт Мала Токмачка. Пішли в штурм, почали працювати. Ворог вів по нас дуже щільний вогонь, дуже багато застосовував FPV-дронів. Зрештою ми виконали завдання та відійшли на більш вигідні позиції, щоб зберегти життя екіпажу, зберегти техніку, танк залишився цілим, — згадує «Фін».
Після такої атаки на техніці залишилося чимало слідів від артилерійських снарядів. Танкісти розповідають, що росіяни, з одного боку, бояться «Леопардів», але, з іншого боку, й полюють на них, вважають західну техніку пріоритетною ціллю.
— Були випадки влучань дронів, у мене загинув командир танка на позивний «Чечен». Йому влучило «ланцетом» прямо в люк командира, він загинув тоді на місці. Екіпаж вижив, а от командир загинув, — розповідає «Фін».
Бої на Донеччині
Наразі танки 33 бригади виконують бойові завдання на східному напрямку та стримують просування російських окупантів.
— росіяни постійно намагаються нас виманювати. Але ми не перший день на війні, тож знаємо їхні хитрощі. «Леопарди» ми застосовуємо саме в танкових боях, виходимо на пряму наводку, щоб до цілі було 2,5–3 кілометри, — зазначає «Фін», а про російські танки-«аналоговнєт», на кшталт Т-90М «Прорив», говорить так: — Танки всі знищуються, всі горять. Головне — знати, куди стріляти.
За кожну знищену одиницю ворожої техніки екіпажам офіційно передбачені виплати. Це також додаткова мотивація знищувати їх більше.
— Один з екіпажів знищив відразу дві БМП. Дуже швидко виїхали та відпрацювали. У «Леопарда» чудовий приціл, далеко бачить плюс швидкість. Просто на відкритій ділянці побачили дві БМП і відразу двома пострілами їх зупинили. Після цього відразу відкотилися «в нору», щоб ні артилерія, ні дрони не встигли наздогнати. Ми працюємо на швидкість: є завдання, є ціль, швидко відпрацювали і заховалися, — пояснює «Фін».
Він додає, що радянські танки, які також є на озброєнні бригади, переважно працюють із закритих позицій, тобто як артилерія і прикриття.
Тренування та обмін досвідом
— Нині часто проводимо тренування, оскільки не знаємо, що нас чекатиме в майбутньому. Можливо, нам доведеться форсувати брід чи річку. Мости часто підривають, і ми маємо бути до цього готові, — розповідає командир танкової роти.
У 33 бригаді наразі також активно проводять рекрутинг, крім того, досвідчені командири вже і самі можуть навчати новоприбулих.
— Поки не вистачає висококваліфікованих кадрів, а саме командирів танків. Є у нас хлопці, які були протитанкістами, а перейшли до нас. Ми самі їх навчили на полігонах, і вони тепер вправно виконують бойові завдання. Тобто вони були протитанкістами, а стали танкістами.
Вода не зупинить «Леопарда»: репортаж АрміяInform про те, як німецькі танки форсують річки на Донеччині
Танкісти, які працюють на іноземній техніці, постійно обмінюються досвідом щодо експлуатації танків та їх застосування в бойових діях.
— Мій колега навчався в Британії на танках Challenger, і ми постійно обмінюємося інформацією, що в нас чи в них краще, які є недоліки. Контакт підтримуємо.
«Фін» наголошує, що важливою якістю для танкіста є вміння працювати в екіпажі.
— Екіпаж — це одне ціле, вони разом мають працювати. Між ними має бути довіра, щоб спокійно виїжджати та виконувати завдання. І ще потрібна наполегливість до навчання, до вивчення техніки. Постійно працювати та тренуватися. Вимог до зросту вже немає. У мене є командир взводу зростом 192 см і йому цілком зручно, — додає «Фін» з усмішкою.
Фото Олени Худякової
