Під час засідання дев’ятого східного економічного форуму 5 вересня він знову змінив мету війни проти України й заявив, що головним завданням «сво» залишається…
Molfar — це OSINT-агенція, яка об’єднує 80 професіоналів. Вони займаються розвідкою з відкритих джерел, фінансовою та воєнною розвідкою, пошуком інформації, аналітикою та фактчекінгом, а ще розслідуваннями.
Артем Старосєк, засновник OSINT-агенції Molfar та власник AIN.ua — онлайн-медіа про ІТ, бізнес, стартапи, технології та military technology.
Його зонами експертизи є OSINT, HUMINT, GEOINT, кібербезпека, ІПСО, протидія дезінформації та російсько-українська війна. Він закінчив програму «Цінності й суспільство» в The Aspen Institute та є випускником Української школи політичних студій. Навчався в Київській школі державного управління імені С. Нижного.
Артем народився та виріс у місті Дніпро. У 2014 році працював у відділі з конкурентної розвідки в межах інвестиційного фонду Noosphere Ventures в Дніпрі. А вже 2019-го Артем Старосєк створив OSINT-агенцію Molfar.
У своїй діяльності OSINT-агенція Molfar під керівництвом Артема зосереджується на проведенні розслідувань як на національному, так і на міжнародному рівнях, зокрема використовуючи методи OSINT для розкриття та документування воєнних злочинів Росії у війні проти України.
АрміяInform запитала в CEO однієї з найбільших в країні OSINT-спільноти про специфіку роботи під час широкомасштабної війни, як набирають фахівців у свою команду, як завдяки їхній роботі розширюються санкції проти рф, як допомагають правоохоронцям в документуванні війни, про плани на майбутнє, завершення війни та чимало іншого.
— Артеме, ви — CEO та засновник найбільшої в країні OSINT-спільноти, що об’єднує 80 професіоналів, як йдеться у відкритих джерелах. Як ви збирали цих людей? За якими цінностями чи сферою знань формували свою команду?
— Є такий досить відомий підприємець Джек Велч, який обіймав посаду генерального директора в американській компанії General Electric. І він свого часу зробив революцію в компанії: в ній було 70 тисяч людей, а він за 10 років скоротив штат майже вдвічі. І компанія через це виросла по-хорошому в 100 чи 200 разів.
Він змінив підхід до пошуку людей та почав фокусуватися на доборі людей, які підходять бути частиною команди саме за цінностями. Це дозволяє досягти дуже хороших результатів. І мені, власне, ця ідея дуже сподобалася. І ми теж працюємо за таким принципом. Важливіше знайти людину, яка буде співзвучна за цінностями, а далі її вже можна навчити.
Крім того, нині на ринку, власне, немає OSINT-спеціалістів. Їх треба навчити спочатку. Тому так, ми добираємо собі людей за цінностями. По-перше, це патріотизм, а по-друге — людині має подобатися та робота, яку вона робить. Для нас дуже важлива чесність. А ще критичне мислення. Бо в нашій країні із цим загалом велика проблема. Якщо подивитися на українські медіа, то там найбільше переглядів збирають прогнози екстрасенсів, і від цього, зокрема, у нас дуже багато проблем.
Під час добору команди ми фокусуємося, зокрема, на результаті тестового завдання. Плюс ще важлива частина, на яку ми звертаємо увагу, — щоб у людини була, скажімо так, друга спеціальність. У нас є хлопець, який вивчав китайську мову і працював якийсь час у китайських інвестиційних компаніях. Для нас це плюс, адже коли ми щось вивчаємо стосовно Китаю, то можемо використати його другий скіл.
Якщо ж аналізувати статистику щодо людей, то ситуація наступна. До початку вторгнення зі 100 людей після тестового завдання 60% з них відпадають.
Ще дві третини відпадають на етапі конкурсів. І ще 30% не проходять випробувальних термінів. Наприклад, до 24.02.2022 у нас претендувало 6 осіб на місце.
А тепер, коли ми робимо чимало розслідувань, до нас приходять дуже багато кандидатів — тож ми маємо конкурс 20 осіб на місце.
— Що особисто вам дається найважче, коли йдеться про розслідування військових злочинів росіян в Україні?
— Дуже часто розслідування стосуються нас самих. І дуже часто є якийсь персональний контакт. Так, коли ми розслідували влучання ворожої ракети в будинок на житловому масиві Перемога в Дніпрі, я там поряд жив досить довгий час.
І це одна з мотивацій працювати. Також від ворожого ракетного удару загинув один із наших співробітників разом з дружиною. Ми теж це розслідували.
Днями ми випустили свіже розслідування по «Сєнєжу» — російському підрозділу, який має займатися диверсійно-розвідувальною діяльністю на півночі України, має робити досить «тонкі» операції проти свого військового противника, а судячи з новин та нашої інформації, вони переважно займалися тим, що вбивали цивільних біля прикордоння. Нас це дуже обурило. Загалом, уся наша робота пов’язана з розслідуваннями злочинів проти людей, нас зачіпає персонально те, над чим ми працюємо.
Найважче — це бачити масштаби жорстокості росіян, які відображаються у багатьох кейсах. Ми часто стикаємося з жахливими деталями злочинів і буває важко залишатися об’єктивним, коли всередині тебе все кипить від обурення. Але маємо тримати холодний розум, щоб донести перевірену інформацію.
— Чи співпрацюєте з правоохоронними органами України щодо розслідування/документування злочинів армії РФ в Україні?
— Співпрацюємо майже з усіма структурами за кількома напрямами: допомога з розслідуваннями, аспект навчання та справедливості.
Якщо говоримо про розслідування, то досить часто до нас звертаються наші правоохоронні структури. Так, є проблема в тому, що росіян фізично більше, у них більше спецслужбовців, ресурсів, і нам трішки не вистачає цього. Проводячи якесь розслідування щодо військових злочинців, нашим правоохоронцям може бути потрібна інформація, яка в нас вже є в наявності. І ми ділимося цією інформацією, її долучають до матеріалів кримінального провадження, і лише потім ми публікуємо ті матеріали. Для нас важливо не нашкодити.
Другий напрям — навчання. Протягом минулого року через наш курс пройшло близько 3000 осіб, які належить до різних українських спецслужб. А станом на липень 2024 року провели навчання для понад 7000 людей. Маємо різні формати, зокрема є й записані курси, до яких ми надаємо безкоштовний доступ. Проводимо також закриті семінари для конкретного підрозділу, наприклад, який буде займатися OSINTом, для 5-7 осіб орієнтовно. Були й великі лекції по 500 людей — і СБУ, і ГУР, і прокурори, і судді, і представники посольств.
Щодо покарання, то тут працюємо в тій ніші, що, наприклад, шукаємо підтвердження незаконної депортації дітей з тимчасово окупованих територій України. Відпрацьовуємо також працівників російської пенітенціарної системи, які катували наших військових — збираємо по них матеріали-підтвердження, які вже задокументовані та передані в Гаагу.
Ми працюємо як невидимі союзники для правоохоронних органів, збираючи та передаючи дані, які можуть стати вирішальними в розслідуваннях. Кожен доказ, який ми зібрали, — це маленький крок до справедливості.
Ми підписали з Офісом Омбудсмана меморандум про співпрацю, метою якого є виявлення та фіксація порушень прав дітей, зокрема їхньої незаконної депортації до Росії. Проєкт також включає пошук і встановлення місцеперебування дітей з подальшим їх поверненням в Україну та притягнення винних до відповідальності.
— На вашу думку, чи може розвідка на основі відкритих джерел впливати на ситуацію на полі бою? Якщо так, то як саме?
Звісно. Нині відкриті джерела дають відсотків 90 розвідувальної інформації. Наприклад, випадок, коли в РФ вбили командира підводного човна, і скористалися для цього інформацією з його програми для бігу Strava. Якщо зайти в його акаунт в онлайні, видно, де він бігав у певний час. І це, думаю, дуже допомогло тим людям, які спланували цю операцію.
Якщо дивитися на артилерію, то дуже часто збирають дані з телеграму, соцмереж, коли військові публікують свої локації. Це все аналізується, знаходяться точки, і потім туди стріляє артилерія.
Так само, коли цивільні росіяни публікують роботу ППО, то це теж дуже корисно для нас, бо фото, обриси міста, якийсь стовп абощо — професіонал за 10 хвилин може вирахувати, що це за місце, і туди знову може прилетіти ракета.
Також саме завдяки OSINT можна оцінити ефективність операцій: якщо ракета кудись влучила, то фахівці аналізують, де, хто, що коментував, писав, де були вибухи, у такий спосіб оцінюється успішність операції. Бо, наприклад, може бути похмурий день, супутник не сфотографує наслідків атаки. Але публікація в соцмережі буде — і це можна знайти раніше, ніж супутник. Бо за три дні, наприклад, росіяни можуть вже прибрати уламки ППО чи інші наслідки атаки.
— Знаємо, що завдяки вашим, зокрема, розслідуванням щодо виробників зброї у рф вдалося розширити санкції проти ворога. Розкажіть, будь ласка, про ці кейси.
— Так, розслідування Molfar виявило схеми ввезення деталей для виробництва російських безпілотників з кількох країн. Окрім Китаю, постачання йшли з Німеччини, Великої Британії та США, використовуючи посередників та підставні компанії для уникнення санкцій. Ці країни, безпосередньо або через треті сторони, постачали критичні компоненти, необхідні для виробництва Shahed-136 і Lancet.
НАЗК використало дані з розслідування для включення Allied Mineral Products LLC до списку міжнародних спонсорів війни, що ускладнило фінансування російських військових проєктів.
Цей крок ускладнив доступ до фінансових ресурсів і зменшив можливості для продовження виробництва безпілотників, а також став важливим прецедентом для інших компаній, які можуть співпрацювати з російським військово-промисловим комплексом.
Можемо взяти інший приклад нашого розслідування, про російську антенну решітку «Комета». У ньому ми детально розбирали, як Росія, залучаючи передові технології з-за кордону через компанії-прокладки, успішно обходить міжнародні санкції.
За три місяці після публікації розслідування, у липні 2024 року, Велика Британія ввела санкції на підприємство ВНІІР «Прогрес» із Чувашії, яка займається виробництвом антени «Комета». Японія водночас ввела санкції на індійську компанію Si2 Microsystems Pvt Ltd, що експортувала елементи для супутникової навігації підприємства ВНІІР «Прогрес». Запровадження санкцій обмежило фінансові та технічні можливості підприємства продовжувати виробництво антен «Комета».
Крім того, наші аналітики виявили, що акції нафтогазових компаній частково належать іноземним компаніям, а одним з каналів заробітку є інвестиції через Казахстан. Попри атаки дронів по російських НПЗ та ведення санкцій, іноземні інвестори продовжують вкладати гроші в нафту та газ РФ. Розслідування Molfar показує, які західні країни можуть бути більш схильними до засудження обстрілів російських НПЗ та що причина тому — гроші.
Виявлення цих зв’язків сприяло подальшому обговоренню необхідності запровадження санкцій проти західних компаній та фінансових установ, що продовжують співпрацювати з Росією, попри її загарбницьку війну проти України. Це розслідування мало на меті допомогти зменшити фінансові потоки до Росії, що своєю чергою обмежує можливості для фінансування військових операцій проти України.
— Команда OSINT-агенції Molfar долучилася до роботи над оновленням предмета «Захист України» та до навчання цифрової безпеки тренерів, які потім на місцях працюватимуть з викладачами. Розкажіть, будь ласка, докладніше. На якому зараз етапі ця співпраця? Які ваші враження?
— Ми досить випадково потрапили на цю програму. Є народні депутати Інна Совсун і Роман Грищук, які курують цей напрям в освіті. На одній із подій дізналися, що триває робота над змінами програми для предмета «Захист України». Наша комунікаційниця запропонувала їм співпрацю, запитала, чи треба якась допомога. Так і почалася співпраця. Матеріали ми передали в МОН, там їх адаптували під програму. Тепер треба провести навчання для вчителів. Наразі ми навчаємо тренерів, які будуть навчати вчителів.
Але хочемо також розглянути можливість навчати самих вчителів, адже чим далі ланка йде від нас до кінцевого споживача — тим більше втрачається інформації, а також може знижуватися якість.
— На вашу думку, як розвинена OSINT-аналітика у ворога?
— У них все працює. Ми ж бачимо, наприклад, у новинах чи не щодня повідомлення про те, що контррозвідка СБУ затримала навідників ворога. І це звичайний етап, коли людина, вже завербована, йде щось дивитися і розвідувати. Отже, це фінальний етап перед тим, як туди будуть стріляти. Перед цим інформація була отримана з відкритих джерел, наприклад, щодо розташування ППО. І після цього ворог починає вербувати людей, які потім ідуть і дивляться все на власні очі, фіксують тощо. І коли ми бачимо значну кількість затриманих — отже, велику кількість OSINT-даних вже було зібрано.
У цьому контексті, повторюся, у нас дуже велика проблема з критичним мисленням. І мені здається, що нам дуже не вистачає посилення законодавства в цій сфері. Якщо блогер поширив роботу ППО, то його треба не викликати на бесіду в СБУ. Це державна зрада, тож має бути реальне покарання, штрафи тощо.
— Чи могли б ви розповісти про вашу роль в AIN та поділитися деталями про ваш новий проєкт Defence Tech?
— Торік я придбав видання AIN.ua з метою популяризувати прогресивний і соціально відповідальний бізнес, що профільно допомагає ЗСУ. Тому однією з причин, чому ми запустили цей проєкт — це те, що ми можемо дати дуже гарну експертизу в аналітиці. І це напрям, який буде розвиватися на AIN. Цей проєкт є масштабним довідником українського Defence Tech, що акумулює інформацію про провідних експертів, технологічні компанії та інвесторів, сприяючи розвитку технологій, що відіграють важливу роль у війні та зміцненні обороноздатності України.
Ми хочемо робити різні реєстри компаній за різними напрямами. Наше завдання — показати, які компанії «народилися» в Україні з часу великої війни, які інвестиції отримували з-за кордону. Зараз ми описали 25 перших кейсів.
До кінця року плануємо описати всі такі стартапи, які є в Україні.
— Що у вас у творчих планах? Чим плануєте здивувати аудиторію в Україні та за її межами протягом найближчих пів року?
— Нині, серед іншого, ми робимо апдейт нашого YouTube-каналу. Плануємо робити більш тривалі розслідування, приблизно на 40 хвилин, у форматі мініфільмів. Хочемо запускати більше нових форматів, які будуть цікаві аудиторії. Наприклад, є формат гри GeoGuessr. У чому суть? Для користувача вказується точка з Google Street View, і потрібно за 20 секунд вказати на мапі, де саме ця точка розташована у світі: враховуючи, наприклад, дерева та світлофори поруч тощо. Чим ближче ти вгадав до точки, тим більше балів отримуєш.
Ми таке з нашими волонтерами практикували — досить цікаво виходить.
Вже згадував, що досить непогано нам вдається навчальний напрям у нашій роботі. Тому хотілося б, щоб цей наш вектор роботи трансформувався у повноцінну навчальну інституцію.
— На вашу думку, чи зменшиться у вас обсяг роботи після завершення війни?
— Я не думаю, що ця війна закінчиться. Вона може дійти до якоїсь холодної стадії, але ворог залишиться ворогом. І спробує напасти ще, коли відновить свої сили.
Я реаліст, але завжди готуюся до гіршого. Тому ми продовжимо вести нашу діяльність.
— Що б ви порадили цивільним українцям в контексті безпеки даних? А військовим?
— У нас на сайті є досить хороша добірка матеріалів з точки зору цифрової безпеки — і якщо ти волонтер, і якщо цивільний, і якщо військовий. Це все досить комплексна сфера, але важливо розділяти робоче і персональне.
У телеграмі ви можете переписуватися з приводу покупок в магазині чи меми надсилати друзям, а от робоче листування варто вести в Signal. Треба налаштувати те, яким додаткам у своєму телефоні ти надаєш геолокацію. У соцмережах у багатьох людей інформація, яка в налаштуваннях має бути конфіденційною, — насправді відкрита. Видно, з ким ти дружиш, де ти вчився тощо. Все це треба відповідно налаштувати.
Крім того, досить корисно взяти своє ім’я та прізвище й погуглити, щоб переконатися, скільки про вас інформації є у відкритому доступі. І, швидше за все, людина захоче це видалити потім з відкритого доступу.
Якщо ти державний службовець чи військовий — краще не діставати ноутбук в кав’ярні, бо невідомо, хто стоїть в тебе за спиною. Фінансові операції краще не робити на публічному Wi-Fi тощо.
— Що для вас буде перемогою в російсько-українській війні?
— Найцікавіше ви залишаєте на кінець (усміхається. — Ред.). Офіційно: було б добре, якби відбулося повернення на кордони 1991 року, нам виплатили репарації тощо.
Але мені здається, що кожен хоче якоїсь справедливості. Тому що близьких і рідних багатьох українців вбили росіяни. І репарації не повернуть нам близьких людей.
Також це включає створення «українського Моссаду», оскільки, на мою думку, людям важливо бачити конкретні результати. Наприклад, коли російського офіцера ліквідували під час пробіжки.
Закінчення війни для мене… Це коли всі ті, хто вчиняв військові злочини, спочатку визнають вину, а потім їх десь дорогою в тюрму (ліквідують. — Ред.)… Мені здається, це було б кльовим закінченням війни.
— Що ви найперше зробите після завершення війни з того, що наразі постійно відкладаєте? Про що ви мрієте?
— Добре було б колись з’їздити у відпустку в Карпати (усміхається. — Ред.).
