Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Сьогодні українці відзначають День Державного Прапора. Прапор — завжди з нашими військовими: на їхніх плечових шевронах, у рюкзаках та на позиціях. Сьогодні він майорить над вільними і звільненими містами та селами України.
АрміяInform нагадує про те, коли, де і за яких обставин вперше був піднятий синьо-жовтий стяг та як він став символом боротьби за гідність і свободу нашого народу.
«Весна народів» і український прапор
Після поразки Наполеона під Ватерлоо у 1815 році в Європі встановився консервативний лад, що підтримував мир на континенті, але водночас придушував будь-які мрії про національну свободу у багатьох поневолених імперіями народів. Невдоволення політичним курсом країн, вимоги вагомішої участі народу в їхньому управлінні, перебудова політичної системи серед монархів, аристократії, армії, церкви та селянства та багато інших чинників врешті призвели до революційної хвилі, що прокотилася Європою у 1848 році і майже знесла стару організацію життя.
Це були досить драматичні події, які можна порівняти хіба що із поваленням комуністичних режимів у 1989 — 1991 роках. Через це революцію середини ХІХ століття називають «Весною народів», а кінця XX — «Осінню народів».
Саме під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився як національний прапор українців.
Тоді Головна Руська рада у Львові відновлює використання герба Королівства Руського (Галицько-Волинської держави) XIII–XIV століття із зображенням золотого лева, що спинається на скелю в синьому полі, а як національний прапор починає широко використовувати стяги з поєднанням синього й жовтого кольорів.
Уперше український синьо-жовтий прапор був вивішений над Львівською ратушею рано вранці 25 червня 1848 року. Хоч і майорів він на ратуші всього кілька днів, але ця подія набула неймовірно символічного значення.
Ось як незабаром, під час першого зібрання українських вчених (Собору руських учених) у Львові, що пройшло 19 жовтня 1848 року, про символізм кольорів національного прапора сказав видатний український діяч того часу Яків Головацький:
«Синій колір, як чисте небо південної Русі, ясний, погідливий, як душа щирого не скаженого Русина, зображає мир і спокій, якого до розвитку нашого народного потреба. Золотий колір, як ті зірниці на яснім небі, зображають ясне світло, до якого нам прагнути належить».
Відтоді синьо-жовті прапори почали використовувати все частіше. Під цими знаменами воювали підрозділи Руської національної гвардії та Руський Батальйон Гірських Стрільців. Вони прикрашали урочисті події та офіційні прийоми. Синьо-жовтий прапор став символом прав і свобод українського народу. І не лише в Австрійській імперії. З початком масової еміграції українців наприкінці XIX століття за океан він поширився на поселення в Америці, а під час Революції 1905 року його почали використовувати, як бунтарський символ, у середовищі свідомих українців російської імперії.
Зрештою, у 1917-му синьо-жовтий вперше став офіційним стягом української державності.
Прапор гідності та свободи
Від часів визвольних змагань поєднання синього та жовтого кольорів на прапорі супроводжувало всі етапи боротьби за незалежність, аж доки 4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор не замайорів над Верховною Радою України. А за кілька місяців, 28 січня 1992-го, наш парламент офіційно затвердив його Державним Прапором України.
Від 2004 року День Державного прапора України святкується напередодні Дня Незалежності — 23 серпня, на згадку про першу появу його в стінах Верховної Ради.
З 2014 року синьо-жовтий Державний прапор набув особливого значення. Він став прапором гідності та свободи, стягом, під яким захищають країну в російсько-українській війні.
Як і під час «Весни народів», підняття українського прапора символізує звільнення від окупанта, відновлення справедливості, перемогу над імперією.
2024 року український прапор став не тільки символом звільнення від окупації, а й прапором переможного наступу. Його підняття в серпні над селами й містечками Курської області дає надію поневоленим москвою народам і загарбаним територіям позбавитися кремлівського ярма, нарешті стати вільними, як українці. Віримо, що так і буде!
При підготовці публікації використані інформаційні матеріали, надані Міністерством культури та інформаційної політики України
