Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Друзі його звали просто — Бопі. Те, що насправді він був Вільям Дос Сантос Кавальканті знали в стройовій частині та декілька зовсім близьких.
Йому був 31 рік. Дома, в Ріо-де-Жанейро, в нього залишились мати, старший брат та двоє дітей.
Як розповів його побратим Святополк, Вільям воював в Інтернаціональному легіоні чотири місяці. Він багато чого пройшов, був у дуже небезпечних місцях. Був у складі бразильської групи, адже багато хто з бразильців підтримують українську боротьбу, вони пліч-о-пліч борються за нашу свободу.
«Вільям був одним з тих хлопців, які приїхали нам допомогти. Вони воюють з росію як з нащадком комуністичного управління, від якого вони теж постраждали. Вони не хочуть, щоб московія перемогла»,
Вільям воював в Донецькій та Харківській областях, пройшов чимало складних місій. Спочатку він підносив БК у кулеметному розрахунку — завдяки гарній фізичній формі він робив це успішніше за інших, згодом опанував кулемет, став кулеметником.
Під час одного з боїв він отримав важке поранення. Коли його довезли до шпиталю, він був при свідомості, обіцяв повернутися, але поранення виявилось смертельним.
На цвинтарі під час прощання було небагато людей — більшість його побратимів продовжують воювати.
Звучить гімн України, гімн Бразилії. Стримані слова прощання. Залпи військового салюту.
Як сказав капелан підрозділу, отець Сергій «ще один воїн пішов до небесного війська».
Фото автора і з архіву ІІІ Інтернаціонального легіону
