Навчально-науковий інститут фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій є структурним підрозділом Національного університету оборони України, який проводить підготовку курсантів, для подальшої служби на посадах…
Ранок на Сході був теплим. Ані хмарини, ані вітерця. Зранку прокидається російська артилерія і за декілька хвилин вже чутно виходи нашої арти.
Там, за посадками та руїнами будинків, вчепилися в напівзасипані траншеї наші бійці.
Вивести їх звідти поки що не вдається. Вдень спека така, якої тут не бачили вже десятки років. Іноді трапляється, що люди сидять без їжі, без води та майже без БК. Сидять під обстрілами, під КАБами, відбиваючи атаку за атакою.
Комбат Микола — неголений, із запаленими від недосипу очима, в три затяжки закінчує цигарку. Дивиться на розрахунок БПЛА-бомбера, що приїхав ще з темрявою.
— Хлопці, зможете відвезти посилку з водою, їжею та БК?
Двоє безпілотників задають уточнюючі питання:
— Дальність?
— У межах допустимого.
— Вітер?
— Нуль. Безвітря.
— Скільки їх там?
…звучить цифра.
Оператор і штурман БПЛА, переглянувшись, ствердно кивають головами.
— Доставимо. Готуйте посилку.
Для доставки посилки використовують гексакоптер Vampire, який росіяни прозвали «Баба-Яга». Поки командир розрахунку разом з комбатом дивляться на карту, засмаглий до чорноти штурман тим часом пояснює:
— Взагалі-то це бомбер, але ми сьогодні несемо не смерть, а життя.
В такий контейнер зазвичай кладуть воду, їжу, набої. Загальна вага і відстань, (як кажуть БПЛА-шники — Авт.) — 10 на 10 — кілограми на кілометри.
Пакунок замотують в яскраву тканину, щоб було видно здалеку, чіпляють його до механізму скиду, ще раз оглядають.
Вмикаються прилади управління і спостереження, тонко співають гвинти і октокоптер стрімко уходить в небо.
В рацію кидають кодове словосполучення, яке означає «чекайте, вислали».
Штурман уважно слідкує за маршрутом, час від часу корегуючи напрямок руху.
Висота польоту — до 6 метрів, тож кожне дерево або залишок будинку можуть завадити польоту, тому усі максимально уважні.
Хвилина за хвилиною, на екрані планшета видно згорілу техніку, розбиті росіянами будинки, понівечену російськими снарядами землю.
Ось і потрібна посадка.
З нори вискакують наші бійці, махають руками.
Штурман коротко киває оператору:
— Місце! Скид!
Пакунок з невеличкої висоти падає в метрах в десяти від нори, де укриваються бійці.
Видно, як вони стрімко підбігають до нього, хапають і швидко біжать геть.
Тепер задача — повернути дрон назад, але мала висота рятує від несподіванок.
— Ось так ми і працюємо… Тепер нашим там буде трохи легше…
