Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Підготовка позицій та оборонних рубежів перед наступальною операцією російських загарбників на Харківському напрямку у 2024 році стала серйозною інформаційною вразливістю Сил оборони України.
Офіційні джерела постфактум повідомляли про будівництво наших ротних і взводних опорних пунктів на певній віддалі від кордону через складність робіт під постійними обстрілами росіян. Тому ніби і «прогнулася» лінія фронту. Зведення позицій навмисно інформаційно не супроводжували через чутливість інформації та її значення для OSINT-досліджень нашої обороноздатності ворогом. Така інформація, з військової точки зору, містить відомості з обмеженим доступом і може розкрити ворогу стан та якість оборонних рубежів на певному напрямку.
Запит в українському суспільстві на цю інформацію використав ворог. Вакуум росіяни заповнили дискредитацією та звинуваченнями української влади у відмиванні грошей на будівництві військових фортифікаційних споруд та інженерному облаштуванні нових оборонних рубежів. Голосно лунали публічні звинувачення в бік державних структур про неготовність до ворожого наступу та відсутність будь-яких оборонних рубежів у прилеглих прикордонних районах з білоруссю та росією, а також у районі ведення бойових дій.
Тому в поданні такої інформації слід шукати прийнятний баланс між запитом суспільства та обережністю і скритістю даних у висвітленні даної теми.
Ось кілька рекомендацій:
- Найкраще, щоб фотографування та фільмування фортифікаційних споруд і оборонних рубежів здійснили самі військові, які після затвердження матеріалів можуть передати їх для використання цивільним медіа. У районах ведення бойових дій нині виконує завдання персонал пресслужб (служб звʼязків з громадськістю) угруповань військ і бригад, мобільних пресгруп ЗСУ тощо, який можна залучати до таких знімань і який знає правила та з ким погоджувати матеріали;
- обовʼязково матеріали потрібно надавати командирам на місцях, які погодять зміст із підрозділами безпеки застосування військ;
- у підготовлених матеріалах не повідомляти (не відображати у візуальних продуктах) конкретні географічні прив’язки, назви областей, населені пункти, де створено або планується створити оборонні фортифікаційні споруди;
- у всіх фото- і відеоматеріалах заблюрювати горизонт, номери на техніці, прізвища та знаки розрізнення (зокрема шеврони військових частин) на військовій формі та інші дрібні елементи, що можуть ідентифікувати підрозділи;
- не використовувати в матеріалах числові показники зі створення фортифікаційних споруд, що дає змогу розрахувати їх протяжність, міцність та ефективність.
