У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Прикордонник Ігор з позивним «Волоцюга» з 2022 року захищає рідну землю зі зброєю в руках.
Про нього розповіла 14 липня Державна прикордонна служба України.
Військовий за одну ротацію пройшов вуличні бої в Бахмуті, стримував ворога в окопах під Хромовим та прикривав піхоту з гранатомета у Курдюмівці.
Оборону славнозвісної фортеці наші бійці тримали недовго, адже на той час місто було фактично знищене. Прикордонний підрозділ перемістили на оборону Хромового, де Ігор дістав поранення.
В населеному пункті тривали важкі ближні бої, ворог не припиняв свої «м’ясні штурми», а перестрілки з противником були на надкоротких дистанціях. Єдине, що рятувало — молитва.
«У нас був побратим, його всі звали «Пастор», бо постійно казав нам: «Ану, хлопці, гайда молитися!». Мабуть, його побожність і зберегла йому та нам життя. Жоден з нашої позиції не вийшов без поранення, але всі живими. Мені самому прилетіло рикошетом в руку. Наступного дня снайпер зняв «Пастора». Лікар у шпиталі дивувався, як йому так пощастило, казав в житті такого не бачив. Куля зайшла між ребрами, не зачепила жодного важливого органа і пройшла навиліт. Він спокійно 5 годин чекав на евакуацію і навіть сам не зрозумів, що сталося. Отака то сила молитви», — розповів Волоцюга.
Після відновлення прикордонники отримали нове бойове завдання — звільняти разом з іншими підрозділами Сил оборони України від окупантів Курдюмівку.
Тут Волоцюга здійснював вогневе прикриття піхоти зі станкового автоматичного гранатомета. Довелося несолодко. Часто з позиції потрібно було йти пішки по кілька кілометрів з усім БК та гранатометом.
У тих боях Волоцюга здобув колосальний досвід і наразі, у складі бригади «Гарт», воює на Вовчанському напрямку. Продовжує працювати за фахом — гранатометником.
Тим часом вдома на чоловіка чекає любляча родина — мама, дружина та двоє дітей. «Дай Боже повернутися, а планів багато. Відбудовувати буде що», — з усмішкою зауважив Волоцюга.
Як писала АрміяInform, «Пригадую нашу першу ціль — ворожий опорник. Влучили з першого пострілу» — артилерист Валерій.
