Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Назва витинанка походить від слова «витинати», тобто «вирізати». Їх вирізають ножем або ножицями силуетно, або ж ажурно з білого та кольорового паперу. Українську селянську хату ХІХ — початку ХХ століття важко було уявити без цих прикрас.
Паперові птахи, звірі, люди — на стінах, коло вікон і на сволоку, під мисником і навколо ікон на покуті, на печі, і, взагалі, по всій оселі. Різнобарвні витинанки з паперу посилювали декоративність вишивок на рушниках, подушках, витканих на килимах квітів і зображень козаків верхи на конях.
Це був дешевий і простий спосіб не тільки прикрасити житло. З колиски, оздобленої витинанками, дитина починала пізнавати світ. Паперові і картонні витинанки були для малечі й першими іграшками.
На жаль, у 60–70-ті роки минулого століття промислові барвисті тканини, килими та інші декоративні прикраси витіснили витинанки з побуту. Нині вони лишаються лише видом мистецтва, технікою, в якій працюють окремі художники. А мистецтвознавці та етнографи досліджують цей унікальний вид мистецтва.
Дослідники кажуть, що пік його популярності припав на 1920–1930-ті роки. Саме до того часу належать унікальні витинанки, що зображували вояків Дієвої Армії УНР, які були спеціально виготовлені і розповсюджувались у середовищі українців, інтернованих після поразки української революції 1917–1921 рр. до Польщі та інших країн Європи.
Вирізані з картону солдатики призначалися як для гри, так і для прикраси книжкових полиць, були своєрідним нагадуванням про Батьківщину.
Перша колекція — «Українським дітям — Рідне Військо. З Армії УНР з 1920 р.» авторства знаменитого художника-баталіста, графіка й сотника Армії УНР Леоніда Юліановича Перфецького. Їх видав у французькому Парижі 1929 року українськомовний журнал «Тризуб» — друкований орган УНР в екзилі, заснований з ініціативи Симона Петлюри.
В описі-рекламі витинанок зазначалося, що це «великий аркуш брістольського картону у фарбах, що представляє піхоту, кінноту, гармати тощо армії УНР з 1920 року. Постаті козаків до витинання — робота маляра-баталіста Л. Перфецького. Найкращий подарунок нашим дітям. Добра розвага — малим, дорослим — гарна оздоба до хати».
Аркуш з витинанками коштував 2 франки, за пересилання з Парижа по території Франції слід було доплатити 15, а за кордон — 30 сантимів. Причому замовити можна було як в редакції журналу «Тризуб» у Парижі, так і в її представництвах у Канаді, Румунії, Польщі та Чехословаччині.
Сучасні українці дізналися про цю колекцію завдяки реконструктору та співробітнику Українського інституту національної пам’яті Владиславу Куценку, який оприлюднив їх 2018 року на фейсбук-сторінці коміксу «Воля».
Другу колекцію «Діточі гри і забави» оприлюднив на своїй фейсбук-сторінці Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Походять вони з фонду «Український історичний кабінет у м. Празі (Чехословаччина)», але виготовлені у Львові, у відомій літографічній робітні Андрія Андрейчина, якою від 1914 року керував син майстра Володимир Андрейчин.
На аркушах витинанок серії І та ІІ, що зображували українську піхоту та кінноту відповідно, було розміщене таке пояснення: «Наклеюється на картоні і витинається після зарисованих контур. Цих витинанок можна уживати також як прикрас на стінах кімнат».
АрміяInform відвідала ЦДАВО і пропонує ознайомитися в деталях із унікальними витворами мистецтва, які багатьом українцям у діаспорі щодня нагадували про рідну Україну, минулу і майбутню славу її війська.
