Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Ці чеські реактивні системи залпового вогню «ховаються» по лісах та лісосмугах, щоб у визначений та вкрай потрібний момент завдати точного та смертоносного удару по ворогу.
Військові живуть поруч — у бліндажах та літніх таборах.
Ця РСЗВ RM-70 Vampire, після капітального ремонту, стоїть на озброєнні 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Рік випуску — 1974.
АрміяInform у своєму новому фоторепортажі знайомить із роботою цієї техніки та мотивованими людьми, без яких залізо працювати не буде.
Командир реактивної батареї — Вадим Іванович з позивним «Тур». Родом із Хмельницького. Закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище в 1987 році, служив у Збройних Силах до 1993 року, за спиною — державна служба. Цивільна вища освіта — магістр управління персоналом.
У родині троє братів. З початком широкомасштабного вторгнення всі троє пішли у військо. Так «Тур» потрапив у 110 бригаду. Наприкінці квітня 2022 року вперше побував на бойових позиціях — на Запорізькому напрямку, в районі Оріхового. Далі були Сєвєродонецьк, Лисичанськ, після чого 1,5 року обороняли Авдіївку.
Військовий пригадує, що хотів піти служити у 2014 році, потім — у 2019-му. Але відмовляли. Зараз, на бойових позиціях, він почувається впевнено.
— Вдома сидіти страшніше. Чекати в бомбосховищі? Тут ми зайняті роботою. Від нас тут багато чого залежить. На скільки ворог пройде чи відступить, скільки ми їх сьогодні переб’ємо, як їм по зубах дамо! А вдома? Читати новини від диванних експертів? — міркує чоловік.
А це 36-річний механік-водій Андрій, з Тернопільщини. Добровільно повернувся з-за кордону в березні 2022 року, з Литви. Працював водієм-далекобійником.
Пригадує, що з 2003 року був в Азії, до 2014 року чимало їздив за полярним колом, обʼїздив пів росії. Після 2014 року поїхав у Скандинавію та Британію. Водієм працював з 20 років.
— До нас у 2023 році на полігон чеський президент приїжджав, Петер Павел, показували йому техніку, яку передала Чехія. І ця техніка ще воює. Він був дуже здивований. Не знав, що така техніка ще працює, — переповідає військовий.
І перераховує «цікаві» цілі, які встигли знищити: склади, колони техніки, САУ, РЕБи, РСЗВ.
— Багато цілей. А ще багато піхоти. Як тільки вони лізуть — ми працюємо, — говорить Андрій.
А це 36-річний Михайло з позивним «Фрол», командир бойової машини. У ЗСУ він з квітня 2022 року. За спиною — строкова служба у 2006 році. В цивільному житті був торговим представником. Родом з Херсона. На його повернення з перемогою додому чекають дружина та дитина.
Навідник Олег, 32 роки. Позивний «Коріш», із Полтавщини.
— Таке псевдо дав командир з побратимами, бо я товариський, душа розрахунку, компанії, — говорить він з усмішкою.
На війні з 2015 року, служив в 59 бригаді, був в АТО. Працював на гарматі Д-20, навідником.
— 11 років тому принесли нам у село 32 повістки. І повістку взяв тільки я, — пригадує він.
Про мотивацію служити говорить так:
— У мене є родина, діти. Війни не повинно бути в їхньому житті. Вони вже травмовані. Не можна допустити, щоб Буча прийшла в наш дім… А полтавчани — мужні воїни. Ми зупинили росіян біля Гадяча. В історії вже записано це як «гадяцьке сафарі». Зупиняли та знищували колони. Як казав один герой: «Полтава в ділі».
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- РСЗВ «Вампір», Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- РСЗВ «Вампір», Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
