Про те, як їх втілюють в життя, розповідає фільм «Рух почався», показ якого відбувся в Києві. Про успішну наступальну операцію…
Протитанкові ракетні комплекси вже довели свою ефективність на полі бою. Але чи не знизили Сили оборони рівень їхнього використання в нинішній війні? І чи не вийдуть з часом ПТРК з ужитку?
Відповіді на ці запитання дав військовий експерт Петро Черник.
Javelin, NLAW, «Стугна-П»…
— Протитанкові ракетні комплекси — це дуже серйозна і насправді корисна зброя в боротьбі з бронетехнікою. Особливо це проявилося на початку російсько-української війни, коли велетенські російські колони бронетехніки рухалися до столиці України, — розповідає Петро Черник.
Він нагадує, що деякі колони сягали до 60 кілометрів:
— З огляду на те, що напад був раптовий, і ми не мали достатньої кількості, насамперед, ствольної протитанкової артилерії, як-от МТ-12 «Рапіра», то саме американські протитанкові ракетні комплекси класу Javelin і британські класу NLAW дозволили вирішити ситуацію.
Ці два комплекси побудовані за принципом «вистрілив та забув». Тобто ракета сама знаходить свою ціль. Питання лише у швидкості і якості прицілювання.
— Працює така зброя на відстанях від кількох сотень метрів до 4 кілометрів. А Javelin має унікальну тандемну боєголовку: якщо бронеціль взята на приціл, вона приречена як така, — додає експерт.
І уточнює, що є й інші протитанкові ракетні комплекси:
— Це старі радянські типу «Фагот», «Метис», «Конкурс», «Штурм» тощо та наша прекрасна «Стугна-П»: щоправда, у неї дещо інший спосіб прицілювання, тобто ракету треба супроводжувати безпосередньо до цілі.
Т-90 в середньому коштує від 3 до 4, максимум 5 мільйонів доларів, залежно від комплектації
На сьогодні Збройні Сили України насичені величезною кількістю протитанкових ракетних комплексів FGM-148 Javelin.
— Тут ми — друга країна-оператор у світі після США. Крім того, вже я згадував про NLAW… Є ще прекрасні французькі Milan, а також доволі старенькі, але вкрай робочі та якісні системи ТОW-2. До речі, ТОW-2 може застосовуватися не тільки в ручному режимі. Так, М2 Bradley має дві пускові установки і ще 5 ракет у комплектації, тобто до 7 ракет, — зауважує Черник.
Він стверджує, що протитанкові ракетні комплекси вважаються дешевою зброєю для знищення бронетехніки:
— Якщо, скажімо, Т-90 в середньому коштує від 3 до 4, максимум 5 мільйонів доларів, залежно від комплектації, то найдорожчий протитанковий ракетний комплекс, який існує у природі, той самий Javelin — коштує 200 000 доларів. Тож ми розуміємо, що різняться ціни на порядки. А є ж і ще цілком дешеві NLAV.
Нині є пониження кількості випадків застосування протитанкових ракетних комплексів вздовж лінії розмежування
Які недоліки є в застосуванні протитанкових ракетних комплексів?
— На початку великої війни нам було легше, тому що ґрунт був мокрим, і росіяни не могли розгорнутися так, як потрібно. І ми, дійсно, по дорогах могли підбиратися, особливо через лісосмуги, доволі близько, і з відстані від 2 до 3 кілометрів завдавати ударів, — відповідає військовий експерт.
І додає, що тоді ще росіяни не мали розгорнутої піхоти, яка покликана боротися з протитанковими розрахунками:
— Нині ж є пониження кількості випадків застосування протитанкових ракетних комплексів по лінії розмежування: ґрунт сухий, і противник розгортається в бойові порядки, а також є достатня кількість піхоти на ґрунті, котра обраховує і бореться з протитанковими ракетними комплексами та їхніми розрахунками.
Тобто люди, котрі застосовують такий комплекс, мають підійти доволі близько до бронецілі, а це вже дуже високі ризики бути знешкодженим чи уполоненим.
— Тому основний акцент нині робиться не на протитанкові ракетні комплекси, а на FPV-дрони і високоточну артилерію, зокрема такі боєприпаси, як Excalibur, SMArt 155, BONUS, Vulcano тощо, — розповідає Черник.
І підкреслює, що протитанкові ракетні комплекси ніколи не вийдуть з ужитку:
— Вони будуть тільки вдосконалюватися і розвиватися, особливо у частині прицілювання. Принципи «свій — чужий» або «вистрілив та забув» будуть тільки розвиватися.
