Тут навчаються ті, хто мріяв про небо з дитинства, і ті, кого до армії привела сама війна. Але всіх їх об’єднує одне — чітке розуміння, заради…
Чергова ракетна атака. У небі — F-16. Під крилами – американські ракети AIM-120 AMRAAM. Летить назустріч загрозі, захоплює цілі, випускає ракети… Цілі знищено!
Таку інформацію оприлюднили в Повітряних Силах ЗСУ, передає АрміяInform.
Задоволений результатом, пілот повертається на оперативний аеродром… Поки що це дійство відбувається на авіатренежері F-16, але є справжнє відчуття реального польоту на винищувачі…
В одній із бригад тактичної авіації наші льотчики уже відпрацьовують бойові місії на авіаційному тренажері F-16, наданому Чехією. Чому отримання цієї сучасної платформи стало справжнім «проривом», пояснив Дмитро, начальник групи обслуговування тренажерів.
— Я вже понад 20 років займаюсь авіатренажерами літаків типу «Су» та «МіГ», і всі ці роки нам доводилось, м’яко кажучи, непросто. Адже ситуація із постачанням нової техніки тривалий період була близькою до критичної. Ні, ми ніколи не опускали рук. Робили усе можливе — ремонтували, модернізували, осучаснювали програмне забезпечення, залучали українських виробників… Найстарші тренажери ставали донорами для своїх трішки молодших «колег». Ми часто чули про «брак коштів» чи «не на часі», але завдяки зусиллям фахівців, які готові вдень і вночі бігати з паяльником в руках навколо техніки, нам вдавалось зберігати обладнання.
Та у всього є свій час і свій ресурс. У переважної більшості наших авіатренажерів давно вийшов ресурс. Враховуючи сьогодення, Повітряні Сили аналізують технічні можливості в пошуку ефективно економічно вигідних рішень. Одне з таких є перехід на авіаційні тренажери з використанням віртуальної або фіксованої реальності, що надає пілоту відчуття реальності польоту, а також більший кут огляду. В передових країнах світу вже застосовують такі тренажери протягом крайніх п’яти років.
F-16 скоро надійдуть на озброєння наших бригад, тому іншого виходу, як перехід на нові тренажери, просто немає.
Дмитро розповів, що складати тренажер F-16 — одне задоволення, упорались швидко і одразу приступили до перших тестових запусків.
– Відверто кажучи, я перший в Україні сів у кабіну нового тренажера. До цього часу випробував на собі чимало радянських версій. Також «літав» на багатьох авіасимуляторах F-16, які давно в розпорядженні наших авіаційних бригад. У перші ж секунди «польоту» на повноцінному тренажері зрозумів — це просто небо і земля. Реалістичність відчуттів, перевантаження, величезний вибір карт, режимів, сценаріїв, можливість відпрацьовувати застосування різного озброєння, моделювати дії в позаштатних ситуаціях… Це дійсно зовсім інший рівень технологій. Ми вже бачимо, що Збройні Сили використовують тренажери з використанням віртуальної реальності на прикладі ПЗРК і тощо. Авіація не відстає в пошуку сучасних технологічних і ефективних рішень.
Офіцер пояснює, що розібратись із обслуговуванням такої техніки — взагалі не проблема.
— Повірте, мені є з чим порівнювати. Я добре пам’ятаю тренажери, комп’ютерна складова яких займала декілька десятків шаф по 15 метрів у довжину і яка морока, коли в такому тренажері щось вилітає. Чи тренажери із кабельним планом по півтори тони, який вантажиться у ЗіЛ із «гіркою». І раптом якийсь пацюк перегризе хоча б якийсь дротик чи шматочок кабелю — масштаб проблеми навіть важко собі уявити. Вже мовчу про ситуацію із комплектуючими до радянського обладнання. Обслуговувати ж новий тренажер — одне задоволення.
Дмитро ділиться, що із початком широкомасштабного вторгнення навантаження збільшилось, адже колектив зовсім невеликий.
— Ми і до війни часто залишались на службі «понаднормово», ремонтували, модернізували техніку. Але зараз додалось і відряджень, і завдань… Та й навантаження на навчально-тренувальну базу зросло, адже, як би пафосно це не звучало, від числа нальоту на тренажерах, залежать життя наших пілотів, а вони у нас на вагу золота…
Звісно, «один тренажер — у полі не воїн», і це лише початок. Найближчим часом такими платформами укомплектують усі бригади тактичної авіації.
