Якщо раніше росіяни покірно терпіли всі негаразди, пов’язані з розв’язаною ними ж війною проти України, та будь-які знущання з боку…
Головна подія останнього тижня «на болотах» — урядові зміни. Зокрема, відсторонення під цим соусом міністра вбивства сєргєя шойгу, якого переведено на посаду секретаря російського радбезу (замість ніколая патрушева. — Авт.).
– Вочевидь, знайшли момент для покарання за невдале ведення війни, – переконаний експерт Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», кандидат політичних наук Юрій Олійник. – На його місце поставлено цивільного економіста андрєя бєлоусова. Його пов’язують давні контакти з наближеними путіна кірієнком і ковальчуком. Син ковальчука борис тепер глава рахункової палати.
Експерти вважають, що новий міністр вбивства – тимчасова фігура. І потрібен він для показової боротьби з корупцією та аудиту, а насправді – перерозподілу потоків ренти, які суттєво зменшились.
Натомість гєрасімов та інші генерали поки що на місці. І найімовірніше, путін намагатиметься працювати через них, напряму управляючи перебігом війни.
Юрій Олійник пояснює:
– У режимі російського типу значення інституцій залежить від особистостей керівників та їхніх зв’язків з путіним. Тому рада безпеки втратить роль, знову стане почесною пенсією, на яку і відправлено шойгу, натомість його ключових заступників піддають арештам.
Спершу ув’язнили заступника шойгу тімура іванова, згодом – начальника головного правління кадрів міністерства оборони юрія кузнєцова. Останній за повноваженнями займався саме боротьбою з корупцією – тобто за російськими звичаями її очолював. Але сам шойгу, звісно, як фігура досить символічна, уникне переслідувань. Цікаво, що він також займатиметься координацією роботи військово-промислової комісії в раді безпеки, чим раніше займався мєдвєдєв, якого позбавляють залишків символічних позицій.
Те, що шойгу залишили якусь посаду, насправді не убезпечує його від долі прігожина чи навального. Чи означає його «списання» якісь більш серйозні зміни в структурі управління російської армії – незабаром побачимо.
– Найцікавіше – на місці всі головні силовики, крім шойгу. І бортніков (глава фсб), і золотов (керівник російської нацгвардії), і голова свр наришкін, – розповідає Юрій Олійник. – бортніков і золотов – креатури патрушева. А от бєлоусов і гєрасімов – є йому противагою.
Патрушев-старший набрав багато потенціалу. Він з 2008 року безперервно очолював раду безпеки. Останні пів року демонстрував амбіції, координував роботу губернаторів центральних областей. Тепер його роль трохи послаблена, але, очевидно, путін з ним рахується, бо призначив своїм помічником в адміністрації, а сина дмітрія – віцепрем’єр-міністром.
Посилив позиції в новому російському уряді денис мантуров, креатура глави ростєха сєргєя чємєзова. Тепер він віцепрем’єр-міністр, перший заступник мішустіна. Натомість очевидно, програє інша башта кремля – сконцентрована довкола керівника роснєфті та координатора нафтової торгівлі ігоря сєчіна, який не зміг просунути вагомих креатур до уряду. На них і далі чиниться тиск, з метою забрати доходи від експорту енергоносіїв (згадаймо нещодавні дивні смерті топ-менеджерів «Лукойла»).
– Інший важливий факт – на колишню посаду мантурова, міністра промисловості і торгівлі, призначено антона аліханова, що у 29 років у 2016-му став губернатором Калінінградської області. Він теж через бізнес родичів пов’язаний з Чємєзовим. Ходили навіть припущення, що його путін просуває як одного з можливих наступників. Останнім часом він “прославився” шовіністичними заявами щодо Іммануїла Канта. Це й не дивно – через змішане грецьке і грузинське походження він посилено вдає із себе затятого імперця, ставши улюбленцем найбільш одіозних зет-каналів, – зазначає експерт.
Загалом, як бачимо, в умовах зменшення ресурсної ренти і посилення внутрішньої конкуренції путін намагається зберегти баланс, зосереджуючись на балансі кількох груп (ковальчука, чємєзова та патрушева), із суттєвим пониженням групи сєчіна та військових (гєрасімов поки що зберігає посаду голови генштабу, але, вочевидь, його роль падатиме).
– Та головний факт – попри різні інсайди, не змінився глава уряду міхаїл мішустін. Він починав як непомітний технократ, і досі мінімізує радикальні заяви щодо зовнішньої політики, виступаючи “ефективним господарником”. Все більше підтверджень, що саме його підтримує Пекін як наступника путіна, який змушений рахуватись з думкою старшого брата. Недарма новий старий уряд призначений перед візитом путіна до Китаю 16–17 травня. З ним поїде майже весь новий уряд, плануються десятки переговорних зустрічей на рівні міністрів. Можна трактувати це як погодження складу уряду з владою КНР, – переконаний Юрій Олійник.
